Перші обриси типової для Януковича реакції окреслилися вже вчора – 2 грудня. Основою його реакцій є стабільність, навіть, якщо це стабільність цвинтарна.
Багатьох, але не мене здивувало його довго обіцяне інтерв’ю для обраних телеканалів. Інтерв’ю про ніщо для більшості, і про що для тих, хто чує.
Це не було інтерв’ю для мітингарів. Це було інтерв’ю для тих, хто спазматично чіпляється за соломинку стабільності. Навіть якщо вона цвинтарна. Це був сеанс психотерапії для самого Януковича – я сиджу, я говорю, я стверджую – і так воно і є. Байдуже, що це самозаспокоювання. Воно працює.
Це сеанс психотерапії для тих, хто панічно, і справедливо між іншим, боїться катастрофи, що насувається. Байдуже, що це навіювання. Воно працює.
Так само заціпеніло сиділи й журналісти – по суті жодного контраверсивного запитання, яке могло б розвіяти загальну сонну атмосферу.
До чого це, запитаєте? Це ж абсолютний дисонанс з реальною ситуацією в країні. Ну. Може, в половині країни. І саме до іншої її частини він говорив.
Але не тільки – так само він говорив до тих, хто і має забезпечити цей цвинтарний сон нашої країни – силовиків, чиновництва, придворних бізнесюків і решти братви. Режим, мовляв, сильний як ніколи.
А на підтвердження цього, абсолютно нехтуючи цими мізерними протестами у Києві - я ще дозволю собі на кілька днів злітати у 北京, я пілйюю на всю цю мишачу метушню, я віше єтого.
Це по пацанськи. Це правильно. За їхніми поняттями про правильність, звісно.
Тобто нічого не змінилося з найпершого дня, коли Янукович прийшов до влади. Його влада не збирається ні з ким вести жодних розмов, жодних переговорів, а тому не буде жодних поступок. Тому не розумію, на що чекає наша провідна трійця.
Однак це програмне, відверте «опускалово» Євромайдану, який мерзне на морозі, мільйона людей на вулицях має ще й іншу сторону.
Полинувши до 北京, Янукович розв’язав руки тим, хто хоче ескалації і хто здатний її зробити.
А хто ж це?
Повернімося трішечки назад – в ніч з 29 на 30 листопада, коли було вчинено розгін студентів.
Так ніхто і не відповів, хто ж насправді організував цей кривавий розгін? Ні, не про міліцію й «Беркут» запитую, а про тих, кому це було потрібно.
А кому це могло бути потрібно?
- Самому Віктору Федоровичу Януковичу? Ну от хоче він одним махом завершити всю цю марудну історію з непідписанням Угоди про асоціацію з ЄС, яка завершилася для нього у Вільнюсі сидінням коло… хотів написати «параші», проте не напишу :) от дістало його таке «опускалово» :)
- Тим, хто хоче підставити когось в його оточенні і не був задоволений непідписанням Угоди про асоціацію з ЄС, яка може завершитися для них послабленням позицій як в оточенні Януковича, так і збитками для зорієнтованого на ЄС бізнесу. Читай, скажімо, Льовочкін. Чого я не певен. Чи «младогегельянці» на кшталт Арбузова.
- Тим, хто хоче підставити когось в його оточенні і задоволений непідписанням Угоди про асоціацію з ЄС, яка має завершитися для них посиленням позицій як в оточенні Януковича, так і розквітом для їхнього бізнесу. А заодно поглибленням і остаточним закріпленням традиційного передвиборчого розколу країни – бо є 2015 рік ось-ось. Читай Клюєв. Чи Азаров.
- Тим, хто хоче змістити всіх в його оточенні і крайньо задоволений непідписанням Угоди про асоціацію з ЄС, яка має завершитися для них опануванням всіх позицій як в оточенні Януковича, так і ним самим. А заодно підвести країну до хаосу, який стане передостанньою стадією перед дезінтеграцією країни. Читай Путін-Медведчук.
- Рикошетом бонуси отримала опозиційна трійця, однак вона не має ні можливості, ні куражу організувати такий експромт – тому відмітаємо.
Відповідь дайте самі собі. Хоч це трапилося пару днів тому – це вже історія.
Сьогодні важливо зрозуміти, чому Янукович вилетів до 北京?
Бо ж не лише тому, що хоче «опустити» Майдан.
Зверніть увагу на його типовий спосіб уникання відповідальності за вчинене ним. Або за вчинене з його згоди.
Як правило він появляється після певної паузи. Робить круглі очка – мовляв, я ж не в курсі. Палко готує асоціацію з ЄС. Обіцяє вирішити питання харківської невільниці. Гаряче засуджує розгін Євромайдану. Вітає мітингарів. Одним словом безкінечно пробує всіх «розвести». Душечка :)
Тому:
Те, що він полинув до 北京 означає, що ближчими днями нас можуть чекати крайньо жорсткі провокації. Можливо навіть ще один силовий розгін Євромайдану чи очищення від маніфестантів якихось будівель у Києві.
А потім він прилине до бережка, зробить круглі очка і щось там белькотітиме перед завмерлими перед ним мікрофонами.
Вину, як завжди покладуть на інших – бо ж лідер був у 北京.
Знімуть якогось міліцейського генерала. Втрату пагонів компенсують кількома мільйонами доларів в банку у затишному куточку світу, де тихо та безбідно пройде решта його життя. Бо ж ситуація не настільки гаряча, як у випадку з генералом Кравченком. Можна й не вчиняти чотирикратного самогубства. Не звірі ж.
Жорстко покарають кількох прапорщиків та сержантів – що не факт, бо пацани своїх не здають.
Хоча можливий і м’якший варіант – окопна війна.
Апотеозом подій за станом на сьогодні була друга половина неділі 1 грудня.
Як на мене, і якщо говорити делікатно, щоб не дай Бог не уразити чиїхось ніжних почуттів, цей кульмінаційний момент був використаний не до кінця. Якщо коротко – то змарнований. Дехто вживає іншу лексику…
Тоді перед протестувальниками та їхніми лідерами дійсно відкрилися ворота Історії. А вони посоромилися заходити. Ну що ж.
Спробували проламати мур регіоналів у Верховній раді – на що сподівалися? Старик Азарич з Федоровичем знову не виправдали надій опозиційного тріумвірату. Може домовлялись якось неконсолідовано і про своє. Тепер Яценюк закликає йти на Банкову, де нема Федоровича, і просити/вимагати відставки уряду... Але вже не мільйонним натовпом, а десятьма тисячами.
Тому тепер перед протестувальниками головні вороги це:
- скромні організаційні можливості лідерів;
- їхня розчахнутість між потребою консолідованого лідерства і вузько партійними інтересами;
- втома;
- мороз;
- розчарування;
- час;
- ну і консолідованість супротивника – а він сидить на теплих унітазах і чекає, коли Євромайдан видихнеться.
