А у нас є Мулик!

 

Першим моїм відрухом на виставку «9-ти» Івано-Франківських художників торік була стаття «Швидкий огляд баченого». Тоді я дала собі слово повернутись через рік і написати про роботи авторів в контексті мистецтва міста. Навіть одразу виник попередній текст, який би мав з’явитись 6 серпня 2013. Така собі футурологія. Наївна!

     Минув рік, той текст розвіявся/розтанув мов чар весни восени, а натомість життя ставить виставу в декораціях ретроспективи подій/дій/не-дій самих художників. Якщо подію (відкриття галереї «Арт на Мур») брати за точку відліку нового мистецького простору Франківська, то для самих авторів Мирослав Яремак вималював/виголосив жирну крапу: «Постмодерн помер!». Отже, дерево постмодерну зродило зерна й тепер кожен з дев’яти художників йтиме своєю дорогою і не обов’язково художньою, але неодмінно образною.

     Найяскравіше і результативніше вибухнув Іздрик. Його зазирання в усі «Не названі»/незнані замкові щілини принесло свої плоди. Напевне знайшовся ключик до небесної сфери з якої ринула мелодія, яку Юрко влітку занотував/зафіксував в чудовій поетичній збірці «Ю».

     Анатолій Звіжинський, як справжній марафонець, нарешті дібрався до фінішу – перезаснував Івано-Франківський «Центр сучасного мистецтва». Його терпіння поборювати (українське айкідо) владу в царині виборювання  ресурсів для мистецтва гідне поваги, а його мистецькі «Мухи» я готова сприймати за метеликів, що піднімуть на своїх крильцях проекти  «Нових героїв» інших художників.

      Ростислав Котерлін, працюючи в сьогоденні для найменших у ляльковому театрі міста, напевне, зробить найбільше «Українське чемпіонське» коло і зайде колись на посадку в Бастіон метафізично з кінця у масці, через київську «Я Галерею».

      Виставка Ярослава Яновського «ВЙО!» залишилась для мене непоміченою (напевне не була в місті), тому не коментуватиму.

      Ігор Перекліта. Гм?..Теж не чула, не бачила. Кажуть захищає свої сходи від осадів і поглядів під парасолькою маститого куратора. Напевне Ігор став «Жертвою кураторської політики» і  рік для нього замалий відтинок часу. Тай Мирослав Король десь розтанув на пагорбах серед  «Орнаментальних» київських каштанів.

      Олекса Фурдіяк переніс свої плоди на «Тиждень актуального мистецтва» (чи надовше?)  на більш дружні до мистецтва львівські грунти. І все це правильно! в наших франківських кліматично плаксивих  умовах бізнесу.

      Наступним, хто вербально-лінгвістично підтримав Іздрика був Яремак (не даремно, на тій викриваючій модерністську крапку виставці, роботи обидвох авторів були на одній стіні, тільки по різні боки: один підглядав, другий, як «Ветеран,  грамотно» шифрувався). Під час травневої  «Моєї таємниці», на протязі 2-х тижнів, Франківськ отримував щоденну 3-х годинну терапію від Мирослава. Чисті стіни келії-«Бастіону» з іконо-знаками* приймали «прочан» в переддень пасхальних свят і дня міста. Мистецтво як і віра потребує сповіді. 

     Я бачила, як люди прагнули живого спілкування з художником і як Мирослав з насолодою віддівав усього себе слухачам. Його біографічна мовографіка на стінах нагадувала здалеку вірші псалмів. Однак схожість інсталяцій/ритуалів з релігією на цьому закінчувалась. Тут (галерея все ж!) у свої права вступало мистецтво і його жанр/жест – концептуалізм.  Сухі дати-тире-дати і їх короткі резюме переконували нас у насиченому творчістю житті автора. Проте, коли життя сучасної людини спресовується у суцільний потік подій/новин, що змітає навколишнє життя, відслідковувати автобіографії інших просто немає змоги. «Єдиною формою освоєння індивідуального часу так і залишається збирання подій у певну сукупність, яка визначається життям і маркується між датою народження і смертю. Нескінечна безодня буття згортається до мінус простору приватної біографії» А.Л.Ястребов. Людина постійно прагнула розширити рамки свого існування і за допомогою мистецтва теж. Коли був розшифрований геном людини на горизонті замаячив мем**. Творення з рук Бога перейшло, як відтворення(не плутати з творенням!)  до рук людини.

      Роботи/іконки Мирослава нагадували збирання/кодування кубіків власної біографії. Однак не N-на кількість біт/мемів є вирішенням питання буття людини, а її про-бування у творах після не-буття. Маніфестація Яремака у логосферу стає обов’язковим і небезпечним атрибутом його художньої діяльності. Проте, коли Сальвадор Далі своє про-бування у снах геніально зОбразив/оЗначив на своїх полотнах, а Володимир Мулик (виставка якого відбулась у квітні цього ж року) своє про-бування у музиці схопив «У останньому фуете» «За п’ять дев’ята біля червоного дерева», і коли мені закинуть: «А у нас є газ…», я вигукну: «А у нас є Мулик!», без всіляких біографій і преференцій у його бік.

     Наступну статтю написати б через п’ять років, тільки хто б нагадав. Цікаво, на якому кілометрі тоді буде Звіжинський? Може нарешті це буде естафета***?

     Бажаю усім попутного вітру :)

 ----------------------------------------

     *Шлях розуму – логіка, знак, що потребує часу для прочитання/розшифрування - каузальна природа фізичного світу. Шлях серцяобраз, миттєва інтуїція – магічна природа віри.

     ** Мем – одиниця культурної  інформації. Мемом може рахуватись люба ідея, символ, манера чи образ дії, що свідомо чи несвідомо передається від людини до людини через мову, письмо, відео, ритуал, жест і т.д.

      ***

Не струшуй пальчиком

в замкову дірочку попіл очей,

заячим вушком

не пий солодку музику Сфер,

коли Сам виростеш, Сам малюватимеш,

Сам заспіваєш – дай всьому час,

прийде день, знатимеш,

- це Твоє випало,

стань і рушай.

 

                                                                                                                           6.08.2013, Івано-Франківськ, 

                                                                                                                                                 Еріка Вітер


08.08.2013 Еріка Вітер 2257 7
13.03.2026
Павло Мінка

Лісова мафія та злочини проти природи: ексклюзивні дані від поліції та прокуратури — спеціально для Фіртки.  

2596
09.03.2026
Вікторія Матіїв

У розмові з Фірткою Надія Левченко розповіла про шлях до сцени, пам’ятні ролі, режисерський дебют та те, як війна змінила її творчість і ставлення до мистецтва.  

1224
04.03.2026
Вікторія Косович

Від оборони Києва до боїв на Донбасі, від поранень і втрат до психологічної реабілітації та роботи в Офісі Омбудсмана — ветеран Максим Кремінь в інтерв'ю розповів Фіртки про службу, труднощі повернення та те, що справді потрібно ветеранам після війни.

1494 1
01.03.2026
Вікторія Матіїв

«Він був неймовірно цілеспрямованим. За що б не брався — усе в нього виходило. Прекрасно малював, обожнював читати. Займався спортом», — згадує Наталія Погоріла свого чоловіка, полковника Повітряних сил Юрія Погорілого.  

2383
22.02.2026
Павло Мінка

Ексклюзивні дані поліції — спеціально для Фіртки.  

3867
18.02.2026
Діана Струк

В інтерв'ю журналістці Фіртки Тарас Прохасько розповів про дитинство, вибір біології замість радянської літературної школи, роль письменника під час війни та значення премій для творчого життя.

2803

Конфесійні зміни у Красноїльській церкві почалися з поминання російського патріарха та розповсюдження нових, друкованих Церковних календарів.

934

Згідно Книги Пророка Ієзеркіля (книги 38, 39) «Остання Битва Кінця» має відбутися між Ізраїлем та «Гогом з землі Магог (Півночі) та полчищами персів, ефіопів і лівійців при ньому».

2688

Багато людей використовують мобільні застосунки, щоб підтримувати релігійні практики, молитися, читати священні тексти або отримувати духовну підтримку щодня. Кожна із відомих церков чи відомих релігій створює мобільні застосунки для своїх вірян.

1004

«12 лютого сего року відбуло ся інавгурацийне представленє нового нашого «Товариства «Українського народного театру ім. І. Тобилевича». Йшла вистава столітньої, та мимо сього все сьвіжої і молодої «Наталки Полтавки», - свідчить 42-е число газети «Діло» 1911-го року.

1441
14.03.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

8914
10.03.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

2540
04.03.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

2620
14.03.2026

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

9984
10.03.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

19995
05.03.2026

Зустріч відбудеться у першу суботу місяця, 7 березня, біля чудотворної ікони Богородиці. Мета заходу — духовно об’єднати вірян у молитві за Україну, за подолання особистих труднощів та довірити їх Непорочному Серцю Богородиці.

1538
03.03.2026

Перша заповідь Божого Закону нагадує: не можна ставити на місце Бога ні людей, ні речі, ні будь-які сили.    

21512
15.03.2026

Тарас Прохасько — письменник, інтелектуал та лауреат Шевченківської премії, один із провідних представників «Станіславського феномену».

1412 3
12.03.2026

Опитування проводилося з 2 по 6 березня. В ньому взяли участь 1200 осіб.  

865
09.03.2026

В Угорщині 12 квітня вибори до парламенту. Останні соціологічні дослідження свідчать, що партія антиукраїнського та антиєвропейського прем’єр-міністра Віктора Орбана «Фідес», яка багато років при владі, має реальні шанси вибори програти.

1880
02.03.2026

Колишній спеціальний посланець Трампа генерал Кіт Келлог розповів, чому Путін насправді в пастці і чому підхід Білого дому до російсько-української війни як до бізнес-угоди є стратегічною помилкою.  

1302
22.02.2026

«Поки Путін у відчаї зволікає, час на боці України. Росія зазнає непомірних втрат наближаючись до четвертої річниці війни», — так описує ситуацію в російсько-українській війні британська The Telegraph статтею колумніста Самуеля Рамані.

1683