Людина, приймаючи рішення, повинна на щось спиратись, мати духовну опору. Коли я вирішив іти до Верховної Ради, я твердо знав: таку опору маю. Українець спирається на свою родину, він сильний родовими коренями, що пов’язують його з рідною землею.
Мої діди з родин Мельників і Яцур захищали наш край зі зброєю в руках. Дідо Василь по татовій лінії був у повстанцях, як і старший його брат Петро Мельник , який також був в ОУН-УПА. Діда вивезли на Сибір, де він 13 років карався у Воркуті на шахтах — приїхав у Тисменицю зі сталінських таборів у 58 році… Батько від дитячих років років тяжко працював у колгоспі фірманом. А моя мама Михайлина на власні очі бачила, як її батько Михайло Яцура, на псевдо «Дуб», підірвався гранатою в бункері разом із молодим упівцем на псевдо «Ісусик». Щоб не здатись в полон, коли облавники обступили наше подвір’я і не було як рятуватися.
Моя сім’я завжди відчувала «опіку» КГБ .Постійно приходив секретар сільради з «невідомим» чоловіком, який ніколи не представлявся, проводили з батьками «роз’яснюючі бесіди», розпитували. Словом, завжди нагадували, щоб не забували, хто ми є.
Тому перше, що захищатиму, якщо люди довірять мені владу, це родинність. Родинну традицію українців. Українці мають дане Богом право жити на власній землі так, як вони хочуть. Співати українських пісень, вчити дітей вкраїнських звичаїв, читати, писати і говорити українською мовою. За це я буду боротися в першу чергу.
А ще стану на захист духовності. Без неї не буде ані порядку на нашій землі, ані добробуту. Всі починання, які без Бога робляться, закінчаться нічим. Багато задумів наших політиків зійшли на пси завдяки тому, що не спирались на духовність, на Бога. Ми на Поділлі та Опіллі маємо знані святині, чудотворні образи Богородиці, яка є Берегинею нашого краю, нашої землі. Маємо спиратися на цей духовний потенціал, на побожність наших людей, які не занедбали церкви, не забули Божої Правди. Тут потрібна не лише благодійність. Потрібна велика робота з відродження духовних основ. Христос не закликав нас відпочивати у Церкві Божій. Христос закликав нас трудитися щоденно на примноження Божої слави, на вкорінення в душах людей Божої Правди. Нею завжди були сильні українські люди. Нею ми перемагали удесятеро сильніших за нас ворогів.
В наші часи, коли з телевізора та інтернету розбещують наших дітей, ми маємо твердо опертися на завіти святих Українських подвижників, на духовну міць Української молитви. Завдання політиків – діями і законами допомогти Церкві у боротьбі з новітніми проявами зла.
Ми повинні захистити українських дітей. Громади, на моє переконання, мають отримати право контролювати, що кажуть у школах нашим дітям, чого їх там вчать. Я виступаю за те, щоби шкільні програми складалися з урахуванням традицій нашого краю. Духовна традиція має бути захищена законом. Не чиновники у Києві, а ми самі повинні визначати, що потрібно нашим дітям, а що їм шкодить.
Українську мову вважаю священним надбанням нашого народу. Бо без мови не буде в нас ані Держави, ані майбутнього.
Я буду:
- боротись за те, щоби галичани повернулися з заробітків на свою землю, працювали на Україну, були біля своїх дітей;
- боротись за звільнення селян від податків, за те, щоби хлібороби були захищені законом від тиску держави і олігархів;
- боротись за те, щоби ніхто не посягав на нашу духовність.
- сприяти прийняттю «Закону про Український духовний спадок», що захистить наші святині і нашу мову;
- боротись за те, щоби у школах вчили історію рідної землі, історію Галичини, Поділля, Опілля. Щоби знали історію свого села, своїх героїв і зрадників. Щоби на найвищий рівень була піднесена Українська Родина, щоби було прийнято закони для захисту сімей та українського трибу життя.
Ще одне питання – сільське господарство.
Є моменти, які потребують нагального вирішення вже давно. Перше: до того часу, поки в нашомусільськомугосподарстві не буде дотацій, як в усьомусвіті — ніхто й нічого нового не придумає. У Верховній Раді обстоюватиму дотації для села. Друге: необхідно звільнити від податків сільськогосподарських товаровиробників. І останнє: потрібно робити акцент на сортах вітчизняної продукції. А наразі єдиний шлях виживання для дрібних господарств, фермерів малої й середньої руки — кооперація.
Щодо землі наших дідів-прадідів, — нашої матері-годувальниці, — то ми на ній тимчасові подорожні, і маємо моральний обов’язок перед минулими поколіннями передати її у спадок майбутнім поколінням. Тому до того часу, доки не буде виписаний реальний юридичний механізм, який би захищав інтереси простих селян і фермерів, а не тільки великих землевласників, і який би був зрозумілий усім — я категорично проти продажу землі. Більше того: коли ситуацію не змінити кардинально і швидко, то станеться так, що ті селяни-господарі, які віддали в оренду свою землю на 10—50 років, через доволі короткий час з подивом побачать, що вони давно вже не є власниками своєї землі.
Але зміни у господарці ніколи не відбудуться, якщо не зміниться обличчя влади. У політику повинні прийти нові люди, які не заховаються за безликим партійним списком, а триматимуть постійний звіт перед тими, хто довірив їм почесне право бути народним обранцем . Політика повинна перестати бути закритим клубом «для своїх».
А ми, народ, повинні пам’ятати, що ми не тільки обираємо, але й контролюємо владу, головне покликання якої – опіка найвищою цінністю в державі – її громадянами.
Василь Мельник
