Єврей вважає, що, одягнувши талєс, він включається до спільноти, яка завжди буде його підтримувати, якщо з ним щось станеться. Принаймні так у теорії.
Кожен циган знає, що люди з його роду будуть витягати його з тюрми. І це є основою будь-якої громади. Коли ранні християни через хрещення вливалися до церкви, вони дотримувалися неймовірної солідарності. Коли Святий Петро, який встиг втекти з Риму, почув, що загітованих ним людей схопили і збираються стратити, - він вернувся до них. Де це було у Євангелії, що він зобов’язаний повертатися? Ніде не було. Він повернувся із почуття солідарності. Він хотів вмерти разом із тими людьми, яких він привів до Христа.
Перемогу християнства забезпечила зокрема й оця первісна солідарність.
Чеченець зазвичай може розраховувати на допомогу тейпу. Вони можуть його не любити, але його будуть захищати, за нього помстяться. Бо знають, що якщо вони зараз за нього не помстяться – це крах усьому. Тоді всі розмови про Аллаха не мали жодного сенсу; усе, за що вмирали їхні батьки, не мало значення.
Первісний рефлекс – триматися один за одного. Нічого нового. З цього починалося людство. Це прості речі, які для нас є найскладнішими. І саме ці речі продукують чудо.
Коли ми побачимо перед собою п’ятдесят українців, які просто із принципу культивують між собою солідарність, це буде означати, що ще не вмерла Україна. Що зернятко нації прижилося.
Усе починається з невеликих чисел. Непотрібно багато – потрібно, щоб хтось. І хай вони культивують цю солідарність із будь-яких міркувань. Із тих міркувань, що вони християни; із міркувань, що вони разом крадуть, - це неважливо.
Якщо ми з вами будемо правильно себе поводити і хоча б зрідка дивитися на небо – від Бога ми не втечем.
Він все одно дожене.
І тоді Він побачить в нас інструмент для виготовлення нового чуда.
Амінь.
Дмитро Корчинський
