Постійний страх втратити близьку людину, яка перебуває на фронті, у полоні або зникла безвісти, може завдавати значної травми психіці.
За даними Міністерства внутрішніх справ України офіційно підтверджено близько 23 тисячі осіб, які вважаються безвісти зниклими за особливих обставин — внаслідок воєнних дій.
Поки триває розслідування обставин зникнення, сімʼї відважних захисників змушені жити у невідомості.
Про стан, у якому перебувають близькі зниклих безвісти та практичні поради щодо збереження психологічної рівноваги таким родинам журналістці Фіртки розповіли психотерапевтка Наталія Сабліна та психологиня Олександра Шевченко.
Між надією та відчаєм
Наталія Сабліна наголошує, повномасштабна війна в Україні кожного дня залишає свій відбиток у людській пам’яті.
«Хтось втрачає житло, хтось — роботу, але усі ми втрачаємо багато талановитих людей, які мали б жити, любити, розвивати нашу державу.
Сприйняти звістку про втрату близької людини надзвичайно складно, але найскладніше — дізнатися, що вона зникла безвісти», — каже спеціалістка.
Психотерапевтка додає: кожна людина переживає втрати по-різному: хтось агресує (залежно від стадії горя), хтось «заморожує» свої емоції, хтось навпаки поступово опиняється в депресії через невимовний біль та непрожиті емоції, які обов’язково нагадають про себе в майбутньому.
«Поки людина достеменно не переконається у смерті близької людини, фактично існує невизначеність, яка є надією. Часто проживання втрати ускладнюється думкою про те, що людина повернеться, що вона — жива.
Саме невизначеність, яка не дозволяє прожити всі стадії процесу горювання, виснажує як психологічно, так і фізично. Як наслідок, в людини зʼявляються психосоматичні розлади.
У такі моменти вкрай важливо бути поряд з людиною. Їй як ніколи необхідна словесна підтримка.
«Мені дуже шкода», «Я поруч», «Ти не одна/один» — це ті слова, які будуть доречні. Втім, будь ласка, не вживайте фрази на кшталт «Я розумію тебе» чи «На все воля Божа». Це лише роздратує згорьовану людину», — уточнює Наталія Сабліна.
Фото: Pexels
Психологиня радить за можливості допомогти психологічно — порадити спеціаліста, який поверне людину до нормального життя, а також підвищить її життєстійкість та витривалість.
«Важливо, щоб люди, які проживають невизначену втрату, зверталися за допомогою, шукали сенси у своїй тузі та стражданнях. Якщо ваш член сім’ї зараз проживає невизначену втрату, необхідно підтримувати своїх близьких.
Окрім цього, варто не заперечувати свій біль, а зосередитись на пошуках доступних психологічних ресурсів.
А ще — дуже важливо, щоб поряд були друзі, і щоб маленькі буденні дрібнички полегшували життя кожного дня. Це точно допомагатиме тут і зараз.
Звичайно, людина чекатиме свого близького, свого чоловіка, свою дитину, і сподіватиметься, що сталась помилка, що безперечно складно.
Дійсно, лише час може загоїти рани. Однак, людина має ніколи не переставати вірити у те, що для кожного з нас все складається найкращим чином», — резюмує Наталія Сабліна.
Невизначена втрата — найбільш стресовий вид втрати
Олександра Шевченко зазначає, невизначена втрата є найбільш стресовою формою втрати, яка не має чіткого розв'язання.
У випадку смерті є офіційне підтвердження втрати, а ритуали трауру надають можливість попрощатися. Втім, у випадку невизначеної втрати постійна невпевненість заважає зрозуміти та знайти сенс.
«Психологічний капкан полягає в тому, що людина, рідня якої пропала безвісти переживає почуття втрати, стресу, депресії та цей процес свідомо чи несвідомо продовжується до тієї пори, поки не нададуть достовірну інформацію.
Якщо людина отримає добру звістку, то вийти з такого стану, звісно, буде легше та швидше. Якщо надійде сумна звістка — людина заново переживатиме біль втрати.
По суті, для психіки — це подвійний удар. Гірка правда полягає у тому, що ми повинні продовжувати життя попри все», — каже психологиня.
Фахівчиня продовжує: втрати є невіддільною частиною людського життя, ми можемо втратити різні речі: роботу, стосунки, дорогі речі. Усі ці втрати супроводжуються емоційним болем та тужливістю.
Разом з тим, коли втрата пов'язана з невизначеністю, емоційний біль стає ще більш інтенсивним, і він має глибший вплив на психічний стан людини.
«Невизначена втрата — це особливий тип втрати, який викликає унікальний вид горя, якому не має кінця, і причиною цього є саме невизначеність обставин. Залишається надія, що людина жива, але одночасно виникають низка відчуттів, які неможливо виразити через цю ситуацію.
У період «невизначеної втрати» важливо продовжувати жити без будь-яких для себе висновків щодо життя близьких. Прийняти той факт, що є речі, яких ми не знаємо і фантазувати у цьому випадку не варто», — радить Олександра Шевченко.
Фото: Pexels
Ситуація, в якій опиняються близькі зниклих безвісти, може виглядати як патологічна. Проте, важливо розуміти, що це не патологія, а лише реакція на невизначеність. Кожна людина по своєму переживає біль втрати.
Для когось є варіанти глибокого занурення в себе, замкнутого стану, інші — мають агресивний стан та активну соціальну діяльність. Дати кожному члену сімʼї вибір, як саме реагувати на такий період життя — найкращий можливий варіант.
«Підтримати тих, хто перебуває у стані «невизначеної втрати» можливо турботою, добрим словом, а іноді просто присутністю: приготувати їжу, купити продукти, спекти щось смачне, прогулятися на природі (природа надає багато людині сил).
Якщо контакт з такою людиною близький — подаруйте їй мовчазні обійми. Якщо людині треба виговоритися — підставте своє плече або подаруйте терапію з психологом. Все індивідуально та залежить від людини, яка перебуває у цьому стані».
Олександра Шевченко запевняє: аби впоратись з емоційним станом — необхідно не затаювати його у собі.
«Проживати ці емоції: бити подушку, кричати, виражати всю гамму відчуттів, що стискає серце, бігати, стрибати, робити дихальні практики та вправи. Найважливіше — не завмирати. Якщо немає сил для активного вираження емоцій, робіть йогу або письмову практику.
Письмо — це спосіб виведення емоцій тіла на папір. Візьміть лист паперу та ручку будь-якого кольору. Протягом 30-50 хвилин продовжуйте без цензури писати все те, що коїться у ваші душі: страхи та біль, претензії до людей, світу, політиків, Бога, образу на людей та життя та інше.
Все, що болить у вашому серці. Під час цієї вправи часто підступає клубок у горлі та ллються сльози. Дайте собі час прожити ці емоції, з повагою та любовʼю до себе».
Діти — одна з найбільш вразливих груп серед цивільного населення
Війна має безперечний вплив на їхній психологічний стан, а особливо тоді, коли хтось з їхніх рідних, з якими вони завжди були поряд, зараз далеко від них. Тому важливо спілкуватися з дітьми та пояснювати їм, що відбувається.
Фото: Pexels
«Якщо ці новини прийшли у дім, де є діти — не брешіть їм. Найкраще — сказати правду у тій формі, до якої готова дитина відповідно до свого віку.
Дитина й так все відчуває, але вона буде розуміти причину, чому у домі такий стан, така атмосфера, що коїться з її близькими.
А людина, яка перебуває у стані «невизначеної втрати» не буде добивати себе брехнею дитині.
Сам факт, що ви не знаєте перевіреної відповіді не погіршить «погоду» в домі, але буде мати вістку привід розуміння причини глини переживань інших рідних людей», — пояснює Олександра Шевченко.
У будь-яких ситуаціях шлях до порятунку пролягає через безумовну любов до життя попри все, підсумувала психологиня.
«Підтримати одне одного ми можемо насамперед — покоєм. Тобто, готовністю зустрічати різні обставини життя гідно».
Як діяти рідним, якщо втратили зв'язок з військовослужбовцем?
Насамперед рідні військовослужбовців мають усвідомити, що в такий час зникнення на кілька діб для військових – буденна річ.
Адже в зонах бойових дій часто немає електрики та мобільного зв'язку. Тому військові, які виконують завдання в гарячих точках, іноді просто не мають можливості вчасно зарядити телефон і надіслати звістку додому.
Водночас варто мати номер мобільного телефону й інших військових, з якими несе службу родич. У випадку зникнення зв'язку спробуйте зателефонувати їм.
Родичам військових, а особливо тих, які беруть участь у бойових діях, рекомендують чітко знати номер частини та батальйону, де служить боєць. Бажано знати, в якому саме населеному пункті він несе службу, і мати контакти військової частини, де базується його відділення.
Фото: Pexels
Алгоритм дій для визнання людини зниклою безвісти
У липні 2022 року Головне управління розвідки Міністерства оборони оприлюднило алгоритм дій для визнання людини зниклою безвісти.
Так, якщо немає інформації про місце перебування військовослужбовця, то близьким необхідно звернутися у центр комплектування та соціальної підтримки та військову частину, а також зателефонувати на гарячу лінію Міноборони за телефоном 0 800 500 442.
Окрім цього, у такому випадку можна звернутися до:
- Національного інформаційного бюро за коротким номером 1648, міським номером (044) 287-81-65 чи заповнити відповідну форму для запитів на сайті;
- найближчого відділку Національної поліції, надіслати запит поштою, зателефонувати на «102» або на гарячу лінію за телефоном: 0894 200 18 67;
- офісу Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин: 0 800 339 247;
- об'єднаного центру з пошуку та звільнення полонених, який працює при Службі безпеки України: +38 067 650 83 32 або +38 098 087 36 01.
- Міжнародного Комітету Червоного Хреста: 0 800 300 155.
Отриману заяву реєструють в журналі Єдиного обліку та вносять відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань для того, щоб Національна поліція розслідувала зникнення за ст. 115 Кримінального кодексу з приміткою «зниклий безвісти». Про це протягом трьох днів інформують Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Зазначимо, що на початку жовтня 2022 року на Івано-Франківщині запрацював координаційний центр з питань людей зниклих безвісти. За словами очільниці Івано-Франківської обласної військової адміністрації Світлани Онищук, центр узагальнюватиме дані про зниклих безвісти за особливих обставин та незаконно затриманих окупантами військових і цивільних громадян.
Також тут близькі людей, з якими втрачено зв’язок, зможуть отримати консультацію юриста та психолога. Звернутися у координаційний центр можна телефоном: 093 322 58 81 або надіславши повідомлення на електронну пошту nev.vit11@gmail.com.
Онлайн-сервіс із пошуку зниклих безвісти та військовополонених
Служба безпеки України запустила онлайн-сервіс із пошуку зниклих безвісти та військовополонених в умовах війни. Повідомити про зниклих можна через онлайн-форму.
У СБУ запевняють, що дані, надіслані через форму, є конфіденційними та не потраплять до сторонніх осіб. Там також попереджають про шахрайські схеми, коли невідомі особи можуть телефонувати та пропонувати «допомогу» у нібито визволенні родичів з полону.
Важливо: якщо ви вже зверталися до Об'єднаного центру з пошуку та звільнення полонених, повторно заповнювати форму не потрібно, її вже опрацювали.
Важливо не нашкодити!
Міністерство оборони України звернулось до родичів зниклих безвісти українських бійців з проханням не викладати їхні персональні дані в мережу, щоб не нашкодити процесам пошуку та переговорам про звільнення.
У відомстві заявляли, що будь-яка інформація, що містить персональні дані людини, яка зникла безвісти, може зашкодити не лише пошуку та подальшому процесу обміну, а й здоров’ю зниклого та навіть життю.
«Знаємо точно, що ворог цю інформацію використовує.
Для прикладу, коли ви в соціальних мережах розміщаєте фотографію близької людини, зниклої безвісти, у військовій формі та із персональними даними, ви можете викрити цю людину, якщо вона переховується на тимчасово окупованих територіях у цивільному й шукає способу повернутися на підконтрольну територію України.
Або ж така людина може перебувати в полоні як, наприклад, цивільна, а ви виказуєте її, зазначаючи, що це саме військовослужбовець», — пояснювала екс-заступниця міністра оборони України Ганна Маляр.
У разі, якщо тривалий час немає звістки від рідного, який боронив Україну, заступниця порадила родичам звертатися до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, контакти якого — 095-412-74-24, 044-425-12-09.
Фото: Pexels
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці
Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну
