Знущання в школах часто залишаються непоміченими, адже жертви бояться розповісти – так за фасадом нібито гарної освіти ховається жахлива проблема булінгу.
Згідно із Законом України «Про освіту» (стаття 1), булінг визначають як діяння учасників освітнього процесу, які полягають в психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному насильстві, що повторюються та завдають шкоди жертві.
Якщо простими словами, булінг серед дітей в школах – це коли одна дитина чи група дітей постійно дражнять, залякують або б’ють іншу дитину. Це може бути через образливі слова чи навіть приниження в інтернеті.
Жертва почувається погано, боїться і часто мовчить про знущання, тому дорослі про це навіть не здогадуються. Проте ще однією формою булінгу є цькування вчителя над учнем, яке виражається в систематичному його приниженні серед однокласників.
За даними аналітичної системи Opendata, у 2025 році в Україні фіксують понад 30 випадків булінгу щомісяця. Це у 1,5 раза більше, ніж у відповідний період торік. Більше ніж половину протоколів складають саме на малолітніх школярів та на підлітків від 14 до 16 років.
У 2023 році на Івано-Франківщині поліція отримала 121 повідомлення про конфлікти в школах. Після розглядів підтвердили 10 випадків булінгу. За перші сім місяців цього навчального року надійшло 38 таких звернень, але лише в 9 виявили булінг.
Чому більшість скарг не підтверджується? Чи означає це, що діти, які скаржаться, вигадують? Навряд чи. Найчастіше в жертв просто немає доказів знущань. Уявіть ситуацію: поліція приїжджає до школи, щоб розібратися. А діти, на яких поскаржилися, сидять за партами тихі, чемні, з рівними спинами, наче зразкові учні. Вони, звісно, заперечують будь-які звинувачення.
Класний керівник, який не хоче скандалу, починає розповідати, які в неї «чудові діти» і як, наприклад, звинувачений Петро добре вчиться. Унаслідок цього поліція пише звіт: булінгу немає, усе гаразд.
Не хочуть приймати реальність й батьки дітей, що знущаються над однокласними: «Мій Дмитро не такий, це все наклепи!».
Саме тому діти-жертви часто мовчать. Як довести, що над тобою знущаються? І навіть якщо дорослі повірять, як вони захистять? Вчителька може зробити зауваження класу, але це нерідко лише погіршує ситуацію: знущання над жертвою, яка «настукала», стають ще жорстокішими.
Окрім цього, мають місце випадки, коли керівники навчальних закладів знають про булінг, але свідомо не повідомляють про нього батьків і поліцію, щоб уникнути скандалів. Про це свідчить статистика з Opendata:
Іноді закінчується трагедією. У новинах з’являються повідомлення про самогубства дітей. Дорослі дивуються: «Чому дитина так вчинила? Вона ж була спокійною, у неї все було добре!» Але за цим може стояти страшна правда – нестерпний булінг, про який ніхто не знав: ні батьки, ні вчителі.
Ця проблема стосується не лише Івано-Франківщини, але й України загалом. Про більшість випадків булінгу дізнаються, лише коли вони стають кричущими. Наприклад, нещодавно вся країна говорила про знущання над хлопчиком у селищі Солоне Дніпропетровської області.
З нього, зв’язаного, зняли білизну, а потім записали це на відео та виклали в інтернет. Тільки після цього про булінг стало відомо. А скільки таких історій не мають розголосу?
Сьогодні це сталося на Дніпропетровщині, але хто гарантує, що подібне не відбувається на Івано-Франківщині? Завтра в новинах можуть з’явитися шокуючі кадри знущань над дітьми, і дорослі здивуються: невже це дійсно відбувається?
Міський голова Івано-Франківська, коментуючи булінг, який було виявлено в місті, сказав:
«На жаль, маємо ось цю агресивність, соціальні мережі й інші речі, де показують вседозволеність. Також проблема в тому, що ми десь також толеруємо різні речі насильницького методу.
Ми всі недопрацьовуємо – суспільство, громада, церква. Тому вважаю, що важливо реагувати на такі речі. Дякую всім, хто реагує».
Булінг серед дітей в Івано-Франківській області: хто відповість?
У новинах Івано-Франківської області періодично з’являються повідомлення про знущання одних дітей над іншими, але може виявитися, що це лише верхівка айсбергу.
Гучним став скандал в Івано-Франківському ліцеї №4. За словами мами учня Єремії, її сина систематично цькували однокласники та ігнорували вчителі. З першого класу хлопчик стикався з проблемами: вчителька забороняла спілкуватися з ним, видаляла з чатів, а однокласники ображали, обливали водою, псували речі.
Останній інцидент 14 лютого 2024 року, коли діти писали образи в Viber, призвів до емоційного зриву Єремії. Мама звернулася до поліції.
Провели розслідування. Департамент освіти визнав несвоєчасну реакцію ліцею на ситуацію. Батьки учнів, яких звинуватили в знущанні, заперечили фізичний булінг і зробили винним Єремію, мовляв, він сам провокував конфлікти. Справу передали до суду, а хлопчик тимчасово не відвідує школу. Після цього Департамент освіти створив анонімний чат для скарг на булінг і розпочав перевірку закладів.
Відреагував і міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків, оголосивши перевірку комунальних закладів освіти, а також анонімне анкетування, щоб оцінити масштаб проблеми.
29 квітня 2024 року Івано-Франківський міський суд закрив справу щодо директорки ліцею №4 Ірини Гаврилюк, яку звинувачували в бездіяльності під час булінгу учня. З цим не погодився Відділ ювенальної превенції поліції в Івано-Франківській області. Було заявлено про те, що ніхто не поніс відповідальність:
«Усі протоколи щодо батьків (дітей, які чинили булінг, – ред.) розглянуті в судах, – сказала Алла Бойчук, керівниця ювенальної превенції. – По кожному протоколу накладено стягнення у вигляді штрафу. Але немає закритого жодного протоколу».
Що ж там відбулося в суді?
Правопорушення мало місце 1 березня 2024 року. Однак суд встановив, що директорка отримала інформацію про булінг раніше: усне повідомлення 20 лютого 2024 від матері потерпілого та класного керівника, а також письмову заяву 22.02.2024.
Гаврилюк стверджувала, що повідомила інспектора ювенальної превенції усно 22 лютого 2024, а її захисник вказав на порушення при складанні протоколу, зокрема невідповідність дати правопорушення та відсутність належних доказів.
Суд дійшов висновку, що протокол не відповідає фактичним обставинам, не містить достатніх доказів і свідків.
Тому провадження закрили через відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
Була подана апеляція, але її відхилили, залишивши рішення першої інстанції в силі.
З матеріалів судового рішення
Булінг продовжується: реакція влади та поліції
Випадки булінгу фіксувалися також і після скандалу в ліцеї №4 Івано-Франківська. За даними Департаменту освіти і науки облради, протягом січня 2025 року надійшло 20 звернень щодо цькування в школах, з яких 12 підтвердилися.
«Особливість сучасного булінгу полягає в тому, що він відбувається не лише в закладах освіти, а й в мережі. Звертаємо увагу на те, щоб учителі й батьки також цікавилися, в яких соцмережах є їхні діти», – зазначив директор Департаменту Віктор Кімакович.
В Україні булінг у школах регулюється Законом України «Про освіту» та змінами до Кодексу про адміністративні правопорушення. Передбачена адміністративна відповідальність: штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на 20-40 годин. Якщо булінг повторюється або вчиняється групою, штраф зростає до 1700-3400 грн, а роботи – до 40-60 годин.
За дітей до 16 років штрафи платять батьки. Керівники шкіл, які не повідомили поліцію про булінг, можуть отримати штраф 850-1700 грн або виправні роботи. У деяких випадках булінг може тягнути кримінальну відповідальність, якщо завдано серйозної шкоди здоров’ю. Як бачимо, штрафи мізерні, і навряд чи вони відповідають тій шкоді, яку завдають жертві.
Керівниця ювенальної превенції Алла Бойчук з огляду на те, що проблема булінгу набуває масштабів, рекомендувала працівникам закладів освіти частіше, можливо, раз на місяць, проводити загальношкільні батьківські збори, запрошувати працівників ювенальної превенції, поліцейських для обговорення.
«Якщо аналізувати випадки булінгу в Івано-Франківській області, – сказала вона, – то іноді є неадекватна поведінка батьків винних дітей. Вони байдуже до цього ставляться і не роблять нічого, аби це усунути».
В області діє система АІКОМ, через яку учасники освітнього процесу можуть повідомляти про знущання. У 54 школах регіону працюють інспектори служби освітньої безпеки. «У закладах, де працюють інспектори, наразі немає повідомлень про жорстоке поводження. Вони оперативно реагують та вживають усіх заходів для припинення таких випадків», – зазначила Алла Бойчук.
Голова Івано-Франківської ОВА Світлана Онищук вважає, що для зменшення випадків булінгу необхідний вплив релігії:
«Щоб цих фактів не було, треба посилити християнське, церковне виховання дітей в школах і сім’ях».
Окрім цього, освітяни співпрацюють з кіберполіцією для протидії кібербулінгу в соціальних мережах. Є спроба довести повідомити батьків про проблему і шляхи її рішення – так, на сайті закладу дошкільної освіти №15 «Гуцулочка» в місті Івано-Франківськ опубліковані матеріали про булінг і номери телефонів, куди звертатися за допомогою.
Ці тенденції є позитивними: на проблему звернули увагу, про проблему говорять.
Булінг у закладах освіти: рекомендації батькам
Щоб виявити булінг, якщо дитина боїться скаржитися, батькам варто звертати увагу на зміни в її поведінці. Наприклад, вона може стати замкнутою, тривожною, уникати школи, погано спати, втрачати апетит чи приходити додому з незрозумілими синцями або пошкодженими речами.
Важливо делікатно розмовляти з дитиною про її день в школі, стосунки з однокласниками, не тиснути, а створювати атмосферу довіри. Також слід перевіряти онлайн-активність, адже образи чи ігнорування в соцмережах можуть вказувати на кібербулінг.
Якщо ви підозрюєте булінг, насамперед підтримайте дитину: вислухайте її без звинувачень і запевніть, що вона не винна, а ви допоможете. Зберіть докази, наприклад, запишіть розповіді дитини, сфотографуйте синці чи листування.
Поговоріть з класним керівником або директором школи, вимагаючи розслідування. Якщо булінг серйозний, як-от фізичне насильство чи погрози, зверніться до поліції за номером 102 або до ювенальної поліції. Для психологічної підтримки зверніться до шкільного психолога чи приватного фахівця, який працює з дітьми та вміє допомагати з травмами від булінгу.
Булінг серед дітей в Івано-Франківській області залишається серйозною проблемою, яка часто прихована від очей дорослих через страх жертв, брак доказів та небажання деяких освітян визнавати проблему.
Статистика свідчить про зростання випадків цькування, зокрема в школах, де фіксуються як фізичні, так і психологічні знущання, а також кібербулінг. Недостатня реакція системи освіти, низькі штрафи та байдужість окремих батьків ускладнюють боротьбу з цим явищем.
Для ефективного вирішення проблеми необхідні комплексні заходи: від анонімного анкетування та роботи інспекторів у школах до посилення виховної роботи, співпраці з поліцією та психологічної підтримки жертв.
Лише спільними зусиллями батьків, освітян, правоохоронців і громади можна створити безпечне середовище для дітей.
