Азіати фанатіють від Барака Обами, а нам чекати нічого нового. Політика США стосовно східної Європи залишиться незмінно прохолодною.
Президентські вибори у США були майже не цікаві. Рейтинги кандидатів Барака Обами й Мітта Рамні були близькі, але перемога Обами все ж чітко проглядалася. Але важливіше, що Обама, який у 2008 році йшов на платформі надії та новизни, будучи сам по собі новою людиною у американському істеблішменті, цього разу йшов із достатньо традиційними для демократів гаслами.
Ні у перших, ні у других, ні у третіх дебатах Обама не висловив жодної нової думки, жодної нової ідеї стосовно того, для чого йому ще 4 роки президентства. І це при тому, що на США чекають достатньо великі виклики. А точніше, ці виклики уже тут. Високим залишається рівень безробіття. Економічне зростання анемічне. Гіганський борг.
А ні один, ані інший кандидат не давали відповіді на ці болючі питання. Ромні намагався, але робив це загально «борг треба зменшувати», але про макроекономічне рішення проблеми обіцяв розповісти після обрання на президентський пост і, я думаю, це чи не основна причина його програшу. Бо навіть такі ліберальні у нашому розумінні видання, як The Economist фактично поставили на Обаму. І це просто означає, що у республіканців, зокрема, криза ідей.
У підсумку скажу, що 6 листопада 2012 року далеко не стало таким яскравим вівторком, як це було чотири роки тому. Тому ми будемо жити з тією Америкою, до якої ми звикли протягом останніх чотирьох років.
Для України у цьому є один великий виклик. Обама називає себе «тихоокеанським» президентом Сполучених Штатів, натякаючи на те що він народився на Гаваях і частину життя прожив у Індонезії. І Рейган і Ніксон були географічно тихоокеанськими президентами, але інтереси їхні були більше притягнуті до Атлантики, як і усіх інших президентів США. Хоч Барак Обама чоловік збалансований і обережний, але його інтерес все ж злегка йде в сторону Тихого океану – Китай, Японія, Корея, Індонезія.
Азіати фанатіють від нього, бо сприймають як людину, яка розуміє їх на більш глибинному рівні. Натомість Європа, а Україна особливо, реально мало цікавлять Барака Обаму. З Росією він хоче мати такий собі холодний мир, перезавантаження взаємин. Ми ж пам'ятаємо його вислів Мєдвєдєву «Передай моєму другу Владіміру, що я можу бути гнучкішим після виборів». Мітт Ромні навпаки, обіцяв Росії показати більш жорсткий характер. Якщо казати прямо і чесно, Україна не є цікавою і важливою ні для Ромні, ні для Обами, зрештою, Україна не є надто важливою ні для кого.
Сподіватися на втручання Сполучених Штатів у ситуації з порушенням демократичних засад у світі теж особливо сенсу нема. Тут буде така собі «реальна політика» і Арабська весна це дуже чітко показала. В Сполучених Штатах прийнято на глибинному рівні вимагати дотримання демократичних цінностей і у цьому сенсі громадська думка тиснутиме на адміністрацію президента. Отже, реакція на події в країнах з слабкою демократією буде, але вона буде сповільненою і тільки там, де будуть потужні громадянські рухи всередині самої країни.
