Парадигма «Хвиль Кондратьєва» базується на зміні технологій виробництва, яке трансформується під час економічних криз до яких вони (технології) і призвели. Чим довершенішими є технології, тим менше участі в них приймає людина і тим швидше/частіше стаються (перманентно тривають ) ці кризи вже у різних галузях суспільства.
Водночас технології є однією з основних складових отримання дельти/прибутку, при цьому капітал іде за тими технологіями, які «запривласнені», оскільки нові технології можуть викликати переділ ресурсів і зміну власників. Коли все «устаканюється», утверджуються нові власники нових технологій, починається новий економічний підйом. Іншими словами зростання відновиться, але вже можуть стати очевидними його об’єктивні межі і виникає питання якісних (зі знаком мінус) змін людства. Сама дельта з марксистської формули товар-гроші-товар (Т-Г-Т) вийшла на логарифмічний рівень (Г-Т-Г*), оминаючи саме виробництво і навіть товарні потоки.
Людина, викинута з процесу виробництва, не отримуючи від цього виробництва дельти/заробітку, змушена переходити на самообслуговування і надання послуг собі подібним, шляхом натуробміну. До цього часу, слава Богу, накопичилось достатньо ресурсів попередніх поколінь, але це триватиме недовго - одне, максимум два покоління. І за цей час людство повинно віднайти нову парадигму економічного існування, або втратить всі свої професійні вміння/навички по перетворенню «першої природи» в елементарні речі для споживання і виживання ( грамотно вирощувати хліб, будувати дороги, будинки), не говорячи про знання, як диференціал інформації і культуру, як таку і культуру спілкування з собі подібними.
Людство вийшло на той рівень, коли технології дають можливість користуватись їх плодами не тільки власниками/привласниками цих технологій, а і всім/співвласникам на зовсім інших засадах. Оскільки плоди цивілізації вирощувались на одному еволюційному дереві багатьма попередніми поколіннями людей, то і користуватись/доглядати за ними вправі всі покоління нащадків, в мірі їхніх осмислених потреб. Людина, як смертна істота, всього-на-всього у виробничому процесі є ланкою в передачі команд до механізмів і може в будь-який момент бути замінена іншою людиною. Проте вже не смерть стає чинником заміни людини людиною, а технологія/доцільність, яка викидає носія старих знань. Людина залишається без засобів до існування і можливостей для оновлення своїх знань.
Проте людина в повній мірі аж до смерті (бо тільки смерть стає фізичною рамкою) залишається володіти своїм часом, а отже і тими природними ресурсами, які їй апріорі дано Богом при народженні (вода, повітря, простір) і Божим провидінням (спадщина поколінь і власні таланти). Вона зупиняється і виведена за виробництво з формулою Г-Т-Г*, опиняється зовсім в іншому часо-просторі з формулою П- -Ч- -П*, де: першою(у всіх сенсах!) П - є «перша природа» у всіх її проявах; другою П* - є продукт діяльності людини (їжа, одяг, житло, мистецтво, знання), або «друга олюднена природа»;
Ч – час для перетворення однієї П в іншу П*;
- - тут означає ті знання/інформацію, які закладено в людину природою на генному рівні та навколишнім соціумом і здобутими самою практикуючою людиною.
Виведена на рівень П- -Ч- -П* людина вповні залишається власником свого життєбуття. Вона за своїм власним бажанням (свобода вибору) може використати час на насолоду (споглядання краєвидів, захід сонця – «перша природа») і перекладу його в інший вимір - -П* (мистецтво, відкриття закону тяжіння), або (вогонь, вода, земля, флора – теж «перша природа») в необхідний для неї продукт - -П*. Цей прадавній обіг речей колись було замінено Т-Г-Т і світом почали правити гроші, а тепер патогенно/кримінально/симулякритивна сучасна формула Г-Т-Г*-Г**- де:
Т – продукт, перетворений за допомогою ціни на товар, шляхом операції купівлі-продажу (віртуальна домовленість сторін);
Г - гроші як еквівалент товару;
Г* - гроші зароблені на продажу товару;
-Г**- - гроші похідні від грошей* (тепер це загально називають фінансами: спочатку це були чеки і векселя, потім деривативи, купони, акції, ОГВЗ і т.п.); або функція вільного радикалу, який вбиває все живе/природне і час теж (миттєві електронні платежі). Це такий собі гіперсимулякр, яким оперують обрані і які не вповні володіють знанням, куди веде така еволюція грошей: Г-Г*-Г**-. Латинське evolution – це просто щось у розгорнутому вигляді; в метафоричному сенсі – розгорнутий, унаочнений історичний ряд перетворень ланок-поколінь, що ведуть до певної форми життя, яка існує нині. Якщо порівняти по якості/екології теперішнє і минуле, то низхідний тренд не викликає сумнівів деструктивної дії цієї економіки на всі сфери життя.
Послуговуючись аналогією з історії зміни парадигм у фізичних (природничих) науках наведу приклад. Коли закони Ньютона, що були сформульовані в системі координат Декарта на геометрії Евкліда, стали на заваді розв’язання наступних природничих задач і формулювання теорії відносності А.Айнштайна, у зв’язку з помилковою суттю постулату постійної швидкості світла, ці уявлення, на деякий час були відсторонені, а пізніше, як частковий випадок заново вписані у більш глобальну фізичну картину світу.
Н.Лобачевський побудував більш широку геометричну систему – пангеометрію, яка не заперечувала геометрію Евкліда, а просто відвела їй скромне місце часткового випадку. Пізніше Б.Ріман розширив зміст геометрії так, що творіння Лобачевського стало частковим випадком. Геометрія Евкліда стала геометрією простору з нульовою кривизною (малі відстані), геометрія Лобачевського – з від’ємною, я геометрія Рімана – з позинивною кривизною. Спираючись на геометрію Рімана і Лобачевського, Айнштайн вводить поняття відносності простору і часу, під якими розуміється зміна розмірів тіла (простору) і ходу часу в різних системах відліку. Але (увага!) Айнштайн ставить світло у виключне положення – канонізує його, рахуючи, що світло відносно будь яких тіл, що рухаються, завжди має одну і ту саму швидкість і виводить її в Закон постійності швидкості світла. Таким чином виникло нове бачення, точка зору науковців змінилась, але не змінився сам світ (сонце як сходило, так і заходить, правда тепер формули руху світила змінились з простих на складніші : )) Проте наука не стоїть на місці і закон відносності Айнштайна теж поглинула квантова теорія з її спіновими/торсійними полями, ввібравши всі попередні закони в одне геометризоване рівняння множинних кутових координат Г.Шипова з його Об’єднуючою/Єдиною науково-теїстичною картиною Світу.
Ця, коротко описана, але багатосотлітня історія відкриттів у фізиці є прикладом для економічної теорії з її неокапіталістичним екстазом канонізованих грошей у формулі Г-Т-Г*-Г**- , яка є лиш частковим випадком іншої життєбуттєвості людини, де кожна спільнота зі всіма своїми розмаїтими культурами (соціозаконами «Ньютона»: )) укладається у більш фундаментальну парадигму, яка вбирає всі часткові формули життєдіяльності людини : П- -Ч- -П*- -Ч- -П-... Тоді споживацько-матеріальна сторона П* поступово буде заміщуватись нематеріальною частиною П* (знання, культура, освіта, спілкування) і ввійде в емпіричні рамки економічно обґрунтованої норми (Т-Г-Т*) природного існування глобальної людини. Якщо саме в цій частковій ланці загальної формули «потрібно змусити ціни говорити екологічну правду (кожний ресурс співрозмірний кожній живій істоті на Землі в часовому вимірі) , а саме це у рамках сьогоднішньої демократії на національному рівні і за умов міжнародної конкуренції реалізувати практично неможливо. Бо ж якщо якась країна це зробить самотужки, то сусідня держава одразу ж підірве її цінову структуру і одержить з цього прибуток. Тобто тут спершу вимагається «global governance»* з тим, щоб задати технічному прогресу правильний напрямок»**, то для радикальної частки –Г*-Г**- можна залишити віртуальний простір для ігор розуму, як ще одному людському прояву. Втім пошук еквіваленту грошей триває і тут з часом переможе Час, як тільки буде прояснено сам феномен часу***.
* global governance - глобальне управління;
** З монографії М.Кисельова «Феномен соціоприродних систем. Світоглядно-методологічні нариси». Київ-ПАРАПАН-2009.
*** Е.Вітер «Час рахувати час», 2009, електронна бібліотека журналу «Ї».
