Час від часу вертаюсь до підручників китайської мови. Останнє таке повернення спровокувала підготовка лекції, присвяченої стратагемам Сунь-цзи. В китайській як у квантовій механіці – все невизначене і плинне. Все потребує прикладання зусиль інтерпретатора. Все схоже на уривки розібраних у давнину лабіринтів. Як влучно зауважив Лев Ейдлін, автор легендарного дослідження радянських часів «Китайская классическая поэзия», для розуміння мови, історія якої нараховує шість тисяч років, необхідно «зробити крок попри накреслення ієрогліфу, увійти до живої багатошарової культурницької товщі минулих століть».
Цей «крок попри накреслення» зробити непросто. Деякі ієрогліфи підступно подібні. Різниця іноді – лише в непомітній рисці, або ж у маленькій крапці. Наприклад ієрогліфи «у» - «чорний» та «няо» - «птах» різняться між собою лише одною крапочкою, захованою у завиванець верхнього знакового сегменту. Тому навіть освічені китайці часто плутають ці значки. Зокрема, що цікаво, при прочитанні слова «Україна». Китайською назва нашої держави – «Укелань», де перше фонетичне «у» передається саме через той ієрогліф «у», що означає чорний колір. Дехто ж читає цей ієрогліф «няо» і виходить «Няокелань» - щось на штиб «берегу пташиного озера». Хоча можливі інші варіанти тлумачення цього «неологізму», ще кумедніші.
В одному із досліджень, присвячених теорії і практиці перекладу на китайську зустрічаємо цікаві й дещо смішні приклади змістових спотворень, обумовлених тим, що у ієрогліфічному накресленні неможливо відрізнити власних імен від називних. Одного разу китайським школярам запропонували написати порівняльний історичний твір на тему «Сян юй на по лунь лунь», себто «Про Сян Юя і Наполеона». Ім’я славетного імператора французів було транскрибовано за допомогою тих ієрогліфів, які передають приблизну фонетику імені (наполуньлунь). Один з учнів не зрозумів, що мова йде про Наполеона і написав, що Сян Юй був таким могутнім чоловіком, що міг без особливих зусиль «підняти поламане колесо». Ієрогліф «на» означає «піднімати, підводити», «по» - «зламаний», а «лунь» - «колесо».
Ще заплутанішими є переклади, у яких задіяні ресурси діалектних форм китайської мови. Наприклад, знаменитого детектива Шерлока Голмса в Китає традиційно називають «Фуермоси». Дивне перетворення імені проникливого джентльмена з Бейкер-стріт пояснюється тим, що вперше детективні оповідання Артура Конан-Дойля китайською переклав в першій чверті ХХ століття літератор Лінь Ціньнань, який народився у провінції Фуцзянь. Носії фуцзяньського діалекту читають ієрогліф «фу» як «хо», тому, з точки зору перекладача, фонетика імені друга доктора Ватсона була перенесена на ієрогліфічну писемність правильно. Так і зажив на сторінках китайськомовного Конан-Дойля добродій Фуермоси.
Аналогічно, з використанням фонетичних особливостей фуцзяньського діалекту, сформувалося традиційне написання прізвищ французьких письменників з родини Дюма – батька й сина. Китайською вони тепер звучать Дачжунма (Дюма-батько) і Сяочжунма (Дюма-син). Перший склад прізвища «дю» фуцзяньською говіркою передається ієрогліфом, який літературною китайською мовою читається «чжун» або «чжюн». «Батько» і «син» передаються відповідно ієрогліфами «да» - «великий» і «сяо» - «маленький». Для розрізнення однофамільців застосовуються ієрогліфи «лао» - «старий» і «сяо» - «молодий». Відповідно, китайською Лев Толстой – Лао Тоерситай, а Олексій Толстой – Сяо Тоерситай.
Ще більші складності ієрогліфи породжують завдяки тому, що всі вони пишуться на однаковій відстані один від одного. Знайти кордон між частиною слова і окремим словом під силу лише спеціалістові-філологові. Але всі складності компенсуються колосальним ресурсом варіативності, який створює позиційна гра ієрогліфів. Цей ресурс використовують китайські поети, текти яких надзвичайно багатошарові, з глибокою та парадоксальною образністю, яку практично неможливо передати при перекладі європейськими мовами. Щоби зрозуміти, про що ж таки писали ті геніальні Лі Бо і Ду Фу, треба вивчити китайську. Результат вартуватиме зусиль.
