Культурні феномени: Франківськ-Львів – 2:1
Свого часу Володимир Єшкілєв придумав брендовий для Івано-Франківська термін «Станіславський феномен» для позначення (цитуємо Вікіпедію): «культурно-літературного явища, що виникло наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років в Івано-Франківську (до 1962 року Станіслав). Це коло митців, об’єднаних спільним західним постмодерністським баченням, яке стало символом оновлення української літератури в добу після розпаду СРСР».
До лідерів літературного феномену найперше зараховують четвірку франківських письменників Юрія Андруховича, Володимира Єшкілєва, Юрія Іздрика, Тараса Прохаська та інших. На той час ця четвірка задавала тренди в сучасній українській літературі. Такої концетрації "феноменальності" в літературі не було ніде. Навіть "у Львові").
З музкою от в Франківська «не склалося». Тут він Львову програв — «Брати Гадюкіни», «Мервий півень», «Океан Ельзи», «Плач Єремії» і Тарас Чубай,—- такого рівня музикантів, які б змінили реальність, як це зробили наші літератори в своїй "галузі", в Франківську не народилося.
Художники… І хоча до «Станіславського феномену» дехто відносить і художників, але їм складніше. На початку 1990-х в Івано-Франківську відбувся перший на території України міжнародний бієнале, під назвою «Імпреза», який залишив по собі лише екстатичні спогади. Натомість, Львів має сучасні галереї, Палац Потоцьких, — більше поле для маніфестацій і розвитку. Отже, по художниках Франківськ зі Львовом, рахуватимемо, «має нічию».
То ж в рахунку «змагання феноменів» між Львовом і Івано-Франківськом могла б бути «нічия» — 1:1 (за нічию художників балів ми не даємо).
І все так би і було, якби...
...Тут своє слово не сказав Театр
«12 лютого сего року відбуло ся інавгурацийне представленє нового нашого «Товариства «Українського народного театру ім. І. Тобилевича». Йшла вистава столітньої, та мимо сього все сьвіжої і молодої «Наталки Полтавки», — свідчить 42-е число місцевої газети «Діло» 1911-го року.
І це стало поточною (одразу ж зауважу, не кінцевою — давніше, очевидно, ще буде) історичною датою «народження» Станіславського українського театру.
За роки «совітів» нам нав’язали думку, що театр в Станіславі був створений лише після окупації краю Червоною армією в 1939-му році (коли Сталін та Гітлер поділили Європу, та Польщу зокрема, між СССР та Німецьким рейхом), що культуру нам «принесли» комуністи, а раніше ніби-то «нічого не було».
І так, можливо, ми б інерційно думали дотепер, якби це не «вкурвило» директора-художнього керівника нашого Івано-Франківського нац-академ-облмуздрамтератру Ростислава Держипільського, який власне ініціював роботи по пошуку історії театру на Івано-Франківщині.
І от 12 лютого 2026-го року модерною постановкою, в формі мюзикла, все тієї ж «Наталки Полтавки», відмічене 115-річчя театру в Станіславі (вже Івано-Франківську). А потім — урочистості, тиждень вистав «шоу-кейсу», презентації, наукові круглі столи, театральні екскурсії театром і містом.
Ростислав Держипільський на відкритті заходів до 115-річчя українського театру в Станіславі розповідає про його історію
І вже в той, довоєнний час, Станіславський український «Театр Тобілевича» став «феноменом».
Знайшлося навіть свідчення того, що за зверненням львів’ян, в ті часи був введений спеціальний рейс потяга зі Львова до Станіслава, яким мешканці Львова могли приїжджати на вистави «Театру Тобілевича».
То ж відроджена нині «феноменальна» історія місцевого театру, як явища, має довгу історію, — також є свідчення, що в 1920-30-ті роки в окрузі Станіслава існувало 14 професійних українських театрів.
Впізнаєте приміщення в якому ставив свої вистави народний Театр Тобілевича?
****
Поряд із найкращим театром України — Івано-Франківським обласним національним академічним театром імені Івана Франка (на "Наталці Полтавці" поряд якась дама "не з Франківська" захоплено шепотіла колезі: "Я бачила багато, дуже багато, але це — найкраще серед того що я бачила"), в нас є молодий професійний, самобутній і амбітний міський Івано-Франківський театр драми і комедії (з своїм "причіпним" до пам'яті брендом IF DRA-CO), який днями відкрив сезон на новій камерній сцені в Палаці Потоцьких:
...Як казав «великий кормчий Мао»: 百花齐放、百家争鸣 (що в перекладі з китайських ієрогліфів на українську мову приблизно означає: «Нехай квітнуть сто квітів, нехай змагаються сто шкіл»). То ж більше нам театрів – хороших і різних. ...Чотирнадцять(!!), як колись, до комуністів?)
Ходіть в «Франківський театр» — бо він в нас справді феноменальний.
За феноменами рахунок Івано-Франківськ-Львів наразі - 2:1. Який би нам ще феномен придумати. Може, кіно?
Читайте також:
Страсті за франківською «Наталкою Полтавкою»: «А міністерство культури знає про це глумління?»
