Живе слово і мертвий «підарас»

 

 

Сьогодні серед мистецьких кіл популярно критично висловлюватися про владу. Одна справа – бути в опозиції до будь-якої влади, а інша – безперервно про це торочити. Соціальна ангажованість митців перебуває на високому рівні, через це, як мені видається, на досить низькому рівні опиняється саме українське мистецтво.



В Україні мистецтво завше було соціально орієнтованим. Передовсім через умови, в яких формувалася нація. І це тягар. Візьмімо літературу. Історія оперлася ліктями на плечі письменникові, і він не може розслабитися, щоб літати в небесах чи медитувати на березі річки і писати вишукані тексти, адресовані вічності.



Найбільшого злету українська література зазнала в період бароко, коли могла бути незалежною від політики (бо сама була якоюсь мірою при владі?). Чимало авторів писали латинською і взагалі не парилися, що там із суспільством і по чому хліб. Митець як такий – людина апріорі відірвана від реального світу, вона вже творить власні світи, а тому має якнайменше зважати на зовнішні події. Від початку митець був аристократом, забезпеченою людиною і не відчував жодних нестач у побуті тощо. Античні поети жили при імператорських дворах, і можна уявляти, наскільки незлецьким було їхнє життя. Певна річ, тоді вони були апріорі підданцями і не могли виявляти жодного протесту проти свого імператора, водночас і потреби такої не виникало. Тоді створювалося високе мистецтво, яке нині називаємо класикою і не маємо сумнівів, що вічність його зрозуміла.



Нині ж статус митця не менш відірваний од світу, проте навряд чи ще якась діяльність зрівняється з мистецькою за рівнем одіозності. Крім того, стикаємося ще й з проблемами браку освіти у суспільної маси. Відтак нема розуміння. Якщо назвешся поетом, то від тебе чекають обов’язково римованих віршів про Україну, любов чи природу. З іншими видами мистецтва ситуація приблизно така ж.



Чому так сталося? Бо навчили писати кріпаків. От був Котляревський дворянином. І що? Писав про народ. Молодець! Але ж для колориту. Невже через велику любов до простолюду? Саме так, правда, сам не був простолюдином. У нього все красиво і феєрично – свято, яке з нами, лиш коли того забажаємо, вийшовши зі зручних палат на ярмарок. Ото власне і мистецтво заради мистецтва, бо ж не заглиблювався в «Енеїді» у народні болі і скорботи. То саме у «Тінях забутих предків» Коцюбинського – колорит, етніка, вишиванки, гуцульські співанки, трембіти, мольфари, вівці, корови, любов, смерть… І жодної спроби якось заглибитися у проблематику села. Інша справа Шевченко чи Стефаник. От навчили кріпаків писати, і стала література соціальною, і став Тарас пророком, і стала поезія гнівними послання обуреної чорноти до світлого імператора. Чому так? Бо знають зсередини. Якби вдалося витримати чистоту середовища, то ніколи цього не сталося б. Шевченко почав «гнати» на царя і українська література безповоротно озлободеннилася. І мова не про те, що звинувачення були справедливими чи ні, а сам факт їхнього існування.



Власне, так чи так, мають бути пріоритети. Якщо мистецтво є соціальним, то воно вже не мистецтво. Принаймні, не чисте. Мова про те, що коли поет пише вірш, то він має абстраговуватися від реальності. Коли ж думає, яку реакцію викличе той чи той рядок, то це вже публіцистика. Чи добре це? Чи погано це? Не про це мова. Відповідь така: або мистецтво, або ні.



Ще один бік: мистецтво як засіб маніпуляції. Ідеологія під прикриттям. Колись казали, що мистецтво – для народу. Великою мірою, на цьому базувалася радянська пропаганда. Але вже сьогодні розуміємо, що мистецтво для вічності і для вузьких кіл сучасників, які здатні і хочуть його осягнути.



Чи має сьогодні український культурний простір соціально орієнтованих митців? Великою мірою, ні. Один з найбільших трибунів нинішнього часу Юрій Андрухович справді є митцем, однак його літературна творчість ніяк не перетинається із заявами у пресі, які викликають широкий суспільний резонанс. Тут так звана соціальна орієнтованість є засобом для медійної розкрути письменника, аби донести до читача його художні твори. Інша справа з книжкою Ліни Костенко «Записки українського самашедшого». Текст справді говорить про болі і скорботи світу сього, однак не перетинається з мистецтвом. Або ж згадаймо широко розповсюджений і цитований вірш Юрія Винничука «Убий підараса»: так, він провокативний, відвертий, але ж позбавлений естетики. Відтак розглядати цей текст як подвиг, – вияв малоосвіченості і совковості нинішнього українського суспільства. Не дарма з обуренням і вимогою покарати Винничука виступив депутат саме від комуністичної партії. А люди тішаться. Радянські школярі тішилися, як хтось зі старшокласників приносив карти з голими дівчатами. Так тепер тішаться, коли бачать в газеті слово «підарас». О, революція світогляду відбулася, і ЗМІ почали друкувати непристойні слова! Але ж насправді це дрібна агітки на зразок тих, що писали найвідданіші радянські поети, вихваляючи владу і критикуючи американський капіталізм, тільки навпаки.



Справді, багато митців виступають у пресі з колонками, де ганять, висміюють, аналізують дії керівництва держави. Це гарно, відчайдушно, патріотично. Але прикол в тому, що їм за колонки платять. У цьому нічого поганого нема, але чи писали б, якби не платили? І чому патріотизм обмежується лише колонками? Власне мистецтво не має бити по чолі, воно має морально вбивати, як і виліковувати. В цьому і полягає різниця між мистецтвом та агіткою.

 

 

 


25.08.2012 Василь Карп'юк 3116 6
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

1147
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2842
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

997
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1064
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

1067 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

3152 3

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

926

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

798

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

373

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1102
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

170
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2362
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1161
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

464
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15083
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7395
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

828
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

392
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

302
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

388
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

674
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1123