В Івано-Франківську презентували збірку історій літніх людей, які через війну залишилися без дому. Їх прихистили у будівлі колишньої лікарні у Войнилові, що на Калущині.
Але вже в травні фінансування цього прихистку завершується — і дім для десятків переселенців опиняється під загрозою, розповіли 12 травня журналістці Фіртки.
Так, прихисток відремонтував та облаштував за підтримки донорів івано-франківський благодійний фонд "Карітас".
Наразі 53 історії літніх людей під назвою "Вони втратили дім, але не надію. Історії незламних" презентували у двох форматах — друкованої книги та в електронному варіанті.
Подія була спрямована на підтримку подальшої діяльності прихистку "Карітасу", адже фінансування донорами завершується у травні цього року.
"Івано-Франківщина прийняла понад 150 тисяч внутрішньо переміщених осіб.
Серед них такі категорії, як особи пенсійного віку. На Прикарпатті нараховують близько семи тисяч, а також людей з інвалідністю — понад чотири тисячі. Вони залишаються в нашій області.
Сьогодні ми говоримо за Войнилівську територіальну громаду. І це громада, яка одна з перших почала приймати внутрішньо переміщених гостей, — понад тисячу осіб від початку повномасштабної війни.
Ми дякуємо насамперед за розуміння благодійному фонду "Карітас", а також і місцевій владі, що вони простягнули руку тим людям, які так цього потребують. Такі прихистки, які насамперед дають проживання внутрішньо переміщеним людям золотого ріку, є дуже великою необхідністю.
Зараз приходять запити для того, щоб таких людей знову евакуювали в нашу область. Ми аналізуємо місця, тому що розуміємо величезну відповідальність, щоб такі люди насамперед мали гарне й комфортне перебування.
Звичайно, що ми акцентуємо не тільки на комфортності проживання в такому віці, але й на постійному догляді, якого вони потребують", — каже заступниця голови Івано-Франківської ОВА Людмила Сірко.
Зараз у прихистку проживає 43 людини. Усі вони — літні особи, яким за 60 років і більшість з них є самотніми. Це люди, що евакуювалися із територій, де йдуть бойові дії, а саме з Донецької, Харківської, Херсонської областей.
"Наразі з бюджету громади не виділяємо кошти на прихисток, адже не маємо такої змоги. Прихисток функціонує з середини 2022 року. На території громади є ще два прихистки, які є нашими, у комунальних приміщеннях.
В основному в прихистках живуть люди похилого віку або одинокі люди. Вони не мають куди та до кого переїхати.
Літнім людям дуже важко, бо вони прив'язані до одного місця, конкретного приміщення, території. Стикнулися з цим на практиці. Коли на початку війни переселяли з одного прихистку в інший, то для них це був сильний стрес. Це був і плач, і розпач.
Тому розуміємо зараз людей, які проживають у прихистку від "Карітасу". Умови там надзвичайно хороші для людей похилого віку й для тих, хто погано пересувається.
Важливо зберегти це приміщення й забезпечити людей фінансово", — вказує голова Войнилівської громади Мар'яна Масляк.
Георгію Підмогильному 81 рік. Він — один з літніх людей, які проживають в прихистку.
Чоловік втратив добрий слух (слухові апарати поставили вже в Івано-Франківську), у нього погіршився зір — його село на Херсонщині якраз знаходилось на лінії фронту.
"Я з Херсонщини, села Іванівка, яке розташоване на березі Дніпра. Як і всі українські села, моє село дуже красиве.
У 2022 році нас окупувала росія — вони захопили майже всю Херсонщину. Під окупацією ми були вісім місяців. До нас приїжджали з Криму агітатори, які пропагували росію нашим мешканцям. І вже згодом вони провели вибори, але ніхто з жителів села не прийшов.
По вулицях два автоматчики закликали голосувати за приєднання до росії. Списки людей вони мали ті, за якими пенсіонери отримували пенсію.
Коли росіяни відступали вночі [ред. — під час контрнаступу], то покидали навіть техніку. Ми з радістю зустрічали наших воїнів, коли вони нас звільнили. Як братів", — пригадує Георгій.
Під час події підкреслили, прихисток щомісяця потребує підтримки. Загалом на місяць, щоб забезпечити гідне проживання одного мешканця, потрібно 18 600 гривень.
"Я з "Карітасом" вже довго співпрацюю. До мене звернувся фонд, щоб ми спільно модерували цю історію.
Я також маю свій особистий досвід спілкування і співпраці з вимушено переселеними людьми — у моїй квартирі люди жили більше ніж пів року. Є дуже багато різних заходів. Тому для мене це теж важлива ініціатива, як для громадянина України і як для митця, і художника, і, зрештою, як для тиловика.
Якщо ми залишилися тут в тилу, то для мене принципова позиція полягає в тому, що вся країна має бути залучена в процесі оборони. Тобто всі громадяни, усі українці, повинні боротися за незалежність. І це може бути в різних форматах", — розповідає народний артист України Олексій Гнатковський.
На події закликали долучитися до збору коштів та підтримати тих, хто постраждав від війни.
"Цей захід сьогодні об'єднує сили людей, які можуть допомогти тим, що в потребі. Тим більше християни або й люди будь-якого вірування, що допомагають іншим українцям, показують так свою людяність.
Тому разом, церква й держава, ми хочемо допомагати, але й наші ресурси є обмеженими.
Цей захід для того, щоб ми проявили нашу людяність вчинками. Маємо нагоду допомогти цим бабусям і дідусям", — каже єпископ-помічник Івано-Франківської архієпархії УГКЦ владика Микола Семенишин.
