На п’ятий день після входу Господнього в Єрусалим, учні спитали, де приготувати Пасху. Господь послав Петра та Івана шукати людину з глеком води. Той покаже потрібну кімнату. Так і сталося.
Ввечері Христос із учнями прийшов у приготоване місце. Зняв із себе одежу, налив у миску води, і почав омивати ноги учням. Вони обурювалися та відмовлялися. Господь, закінчивши справу, сказав: «Ви називаєте Мене Учителем та Господом, правильно називаєте. Отож, якщо Я, Господь та Учитель ваш, помив вам ноги, то і ви так само маєте чинити поміж собою…» Смирення. Не вважати за приниження служити брату, навіть нижчому за себе.
Центральною подією вечора стало встановлення таїнства Святого Причастя. Тому і вечеря зветься «Таємною».
Після вечері, вітхозавітної єврейської Пасхи, Ісус Христос взяв хліб, благословив його, розділив на частини, і роздав учням зі словами: «Прийміть, споживайте, це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів». Потім взяв чашу з виноградним вином, благословив, і теж дав учням: «Пийте з неї всі, це є Кров Моя Нового Заповіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів».
Тепер ці слова ми повторюємо на Літургії щонеділі. Вони означають, що під виглядом хліба та вина Господь дав нам те саме Тіло і ту саму Кров, які наступного дня віддав за наші гріхи. Як хліб і вино стали Тілом і Кров'ю Господа – таємниця, незбагненна навіть для ангелів. Тому і зветься таїнством. Христос наказав апостолам причащатися. Інакше неможливо мати життя вічне. Адже Господь єдиний, хто має Життя. Ми можемо до нього долучитися лише в тому випадку, якщо найтіснішим чином з"єднаємося із Христом. Що і відбувається у таїнстві Причастя.
На вечері Спаситель повідомив апостолам, що один із них зрадить Його. Всі зі страхом питали: чи не я? Спитав і Юда. Господь тихо сказав йому: “ти”. Але ніхто цього не чув. Іван, улюблений учень Христа, пошепки спитав, хто це буде. Ісус так само пошепки відповів: той, кому Я подам хліба. Посоливши хліб, подав його Юді. Зі словами: що маєш робити, роби швидше. Ніхто з учнів, можливо, крім Івана, не зрозумів значення цих слів. Юда тієї ж хвилини вийшов.
Продовжуючи розмовляти з учнями, Христос дав їм нову заповідь: любити один одного. Сказав, що немає любові більшої, ніж та, коли хтось віддасть життя своє за ближніх своїх. Сказав ще, що всі розбіжаться, полишать Його самого. Петро довго запевняв, що він-то точно не «розбіжиться». Спаситель відповів, що Петро це зробить тричі.
Його слова засмутили апостолів. Тоді Христос пообіцяв послати замість Себе Духа Святого. Який перебуватиме з ними постійно. Всьому навчить і нагадає все, про що говорив Він. Це стосується не лише апостолів, але й усіх, хто вірить у Христа.
А ще Він сказав, що за нашу віру нас переслідуватимуть. «У світі матимете скорботу. Але будьте мужніми. Бо Я світ переміг». Ми теж переможемо Світ. Якщо будемо вірити по-справжньому.
Бесіду Христос завершив молитвою за Своїх учнів, щоб ті завжди перебували в єдності. Разом із учнями Він залишив місце вечері, і пішов на Елеонську гору, в Гетсиманський сад. Там попросив усіх, окрім Петра, Якова та Івана, почекати біля входу. З цими трьома пішов у глибину саду. Сказав, що Йому дуже погано на душі. Попросив побути з Ним. Трохи відійшовши, став на коліна і молився. Про те, аби Його минули страждання. Якщо можливо.
Учні заснули. Тричі будив їх Ісус, і тричі вони засинали знову. Нарешті до саду прийшов Юда із загоном воїнів та служби первосвящеників. Останні в обличчя Христа не знали. Тому Юда повідомив, що поцілує Того, кого потрібно взяти. Що і зробив зі словами: «Радій, Учителю!» Христос вийшов до натовпу. Спитав, кого вони шукають. Ісуса Назорея? Це Я. Воїни та слуги, збентежені, відступили назад. Коли ж трохи оговтались, почали хапати учнів Христа. Спаситель знову спитав, кого вони шукають. Ісуса? Я сказав, що це Я. Залиште їх (учнів), нехай ідуть.
Воїни обступили Христа. Учні спробували захистити Його. Петро мечем вдарив слугу первосвященика. Але Христос не підтримав цього благого починання. Адже було необхідно, щоб Його взяли. Зцілив слугу. Воїни зв’язали Спасителя і повели на допит до ради первосвящеників. Апостоли, злякавшись, розбіглися. Лише двоє, Петро та Іван, пішли за Христом, тримаючись подалі…
