Минулого тижня голова Багодійної фундації Вячеслав Кредісов відвідав село Долинського району Велику Тур’ю, де побував на Службі Божій у храмі Пресвятої Богородиці. Зокрема, політик ознайомився із станом справ у населеному пункті.
Вже не вперше Вячеслав Кредісов відвідав одне з найбільших населених пунктів Долинського району – село Велику Тур’ю, де мешкає більше 2500 жителів. Власне в цей день дощ не переставав. Але йти до храму для великотурянців свята справа. У великій просторій церкві місця було мало. Разом із мешканцями села Богові молився і Вячеслав Кредісов, якого селяни сприйняли з повагою та довірою. Настоятель церкви отець Василь Пастух подякував від громади благодійнику за допомогу у встановленні в’їздного знаку до села.
Після Служби Божої на подвір’ї біля церкви, накрившись парасольками, не поспішали розходитися великотур’янці. Вони спільно із сільським головою Мироном Романюком обступили гостя і задавали йому чимало запитань, розповідали про проблеми та радощі села. Від них Вячеслав Кредісов дізнався, що вони дуже люблять рідне село, і всі, як можуть, стараються вкласти лепту на розвиток населеного пункту. В цьому сумнівів жодних, адже тут прекрасна церква, будується висока із білої цегли дзвіниця, яку планують освятити до кінця жовтня, добре облаштований сільський клуб та інше. Правда, в тім, щоб прокласти добротну дорогу до села, великотур’янці ради самі не можуть дати. А дорога тут необхідна. Адже цей населений пункт є центром між Калушем, Стрийом, Моршином, Жидачевом. Як сказав сільський голова Мирон Романюк, до Стрия та Жидачева від нашого села по 25 км, до Моршина й Калуша – в межах 17 км.
У ході візиту Вячеслав Кредісов наголосив, що є питання, у вирішення яких він може посприяти особисто. Зокрема, йшлося про в’їздний знак в село, якого не має. «Я не люблю махати шаблею, наперед обіцяючи гори і мости. Ви сказали – я зрозумів. І в’їздний знак уже робиться відповідними майстрами» – зазначив Вячеслав Анатолійович під час зустрічі з людьми. Також Вячеслав Кредісов був вражений безробіттям, адже більша частина чоловіків, а той жінок із села їздять на заробітки. Йому задавали питання, на які давав найобгрунтованіші та детальні відповіді.
На завершення зустрічі великотур’янці запросили Вячеслава ще приїхати до них, на що він наголосив, що це не останній його приїзд.
