Родина Марусяків молоддших із присілку Осік Криворівнянської сільської ради Верховинського району з діда-прадіда займається вівчарством.
Навіть у найважчі часи, коли продукція тваринництва була зовсім знецінена і верховинці масово вирізали худобу, у Марусяків вона не виводилась.
Тепер кожен горянин знає, що найкраща бринза – у Марусяків, лікувальне овече масло – теж у них і купити молодого баранчика на шашлик та якісну шерсть для ткацтва - теж можна в Марусяків. Зараз у їхньому господарстві - 50 овець.
Випасають їх на високогірній полонині Ігрець. Там же і виробляють продукцію, яку купують не лише туристи, а й місцеві жителі.
Крім Марусяків, по 15 тварин утримують в селі ще 4 – 5 господарів. Найбільший підйом, як розповідає сільський голова Василь Зеленчук, був у 1990-х роках, потім почався спад, далі – невеликий підйом і - стабілізація, яка триває до цього часу, пише Бріз.
Щоб знову відродити вівчарство, яке завжди було візитною карткою Верховинщини, та й області взагалі, треба відповідно оцінити його продукцію, а сам процес вирощування цих тварин мала б стимулювати держава, як це було раніше.
Прискорила б відродження галузі, на думку сільського голови, й висока оцінка праці господарів, які утримують багато овець та розширюють вівцеферми. Такою оцінкою може бути зарахування років праці у цій сфері до трудового стажу, адже в горах роботи для людей немає, а пенсію заробляти треба всім.
Та радує те, що традиції в Карпатах зберігаються і, як ми бачимо, розвиваються попри всі економічні негаразди. Їх продовжують нащадки тих, для кого вівчарство було основою добробуту і смислом всього життя.
