У суперечках про те, чи можна ОДНОСТАТЕВИМ сім’ям чи не можна виховувати дітей, люди говорять про що завгодно, окрім важливого питання про те, чи вписується у сучасне життя так звана традиційна родина, чи вона давно перетворилася на анахронізм.
Життя не стоїть на місці і те, що вчора здавалося вічним, сьогодні вже перебуває під сумнівом, а завтра вже буде учорашнім днем, історією.
За статистикою 52% американців не вірять у те, що традиційна сім’я відповідає потребам сучасного світу. Трохи менший відсоток тих, що відкидають диктат традиційної сім’ї, у країнах Західної Європи. Чому мешканці цивілізованих країн такі скептичні? Тому що родина типу «тато-мама-діти» сформувалася за прадавніх часів.
Це сталося під тиском економічної необхідності. Люди жили в умовах голоду та постійних нестач, боролися за виживання. Тому жінки вимушені були йти під владу чоловіків. Інакше вони б не змогли прогодувати своїх дітей. Чоловіки користувалися цим і перетворили жінок на соціально другорядну расу.
Це був статевий расизм, нічим не кращий за расизм, базований на кольорі шкіри. З часом ця расистська позиція буда освячена церковними та владними авторитетами (зрозуміло, з числа чоловіків).
Лише в умовах постіндустріального суспільства, коли людям не потрібно щоденно боротися за виживання, жінка змогла звільнитися від необхідності створювати родину расистського типу, а будувати свій світ за власними бажаннями та потребами. Будувати такі сім’ї, де немає статевої деспотії самця-батька-хазяїна-диктатора.
Традиційна расистська сім’я калічить душі дітей, культивує схиблені стосунки поміж статями. Вона виховує хлопчиків расистами, які зневажають не лише дівчат і жінок, але й тих чоловіків, які не сповідують культ грубої звіриної сили. В таких сім’ях виховують грошолюбних чоловіків-егоїстів і не менш грошолюбних жінок з комплексом проституток, що готові за гроші задовольняти будь-які звірячі фантазії чоловіків.
Вийдіть на вулицю і подивіться на дітей, що зростають у расистських сім’ях типу «тато-чоловік - мама-жінка - діти». Хлопці називають своїх однолітків, яким огидні жорстокість та бруд «п…ами» і «ботанами», знущаються над ними. А дівчата у 10-11 років вимазують себе косметикою, носять стринги та викличний одяг, призначений для збудження дурних самців. І це вважається нормальним і моральним!
Може це й було нормальним у дикому середньовіччі, але теперішній світ створений розумами саме тих «ботанів» і тих дівчат, які не хочуть бути лише знаряддями для задоволення чоловічої хіті.
Дві жінки, які створюють сім’ю сучасного типу краще виховають своїх дітей, аніж жінка, яка все життя намагається утримати біля себе самця (та його гроші), погоджуючись часто на знущання моральні та фізичні. Погоджуючись навіть на те, що у чоловіка є друга сім’я. Родина сучасного типу виховує толерантність і добро, а в расистських родинах вирощують тих моральних уродів, які за гроші готові розтоптати іншу людину.
В Україні, де квітнуть статевий расизм та гомофобія, все це зустрічається на кожному кроці. У нас є гомофобія побутова, вона логічно витікає з расистських відносин у сім’ях. У нас є гомофобія державна, коли народні депутати вперто не хочуть прийняти законів, які вже прийняли усі цивілізовані країни.
Наші політики закликають до Європи і, одночасно, не хочуть визнавати моральні і соціальні норми, що панують у країнах ЄС. Чи це не фарисейство найгіршого штибу? Зранку наші урядовці обзивають геїв «п…арами», а ввечері йдуть на паті з міністром іноземних справ Німеччини, який не приховує своєї належності до ЛГБТ-спільноти, посміхаються йому і обговорюють з ним асоціацію України з ЄС! А потім вони казатимуть про моральність!
В таких диких країн, як наша, немає цивілізованого майбутнього, якщо наша влада не відречеться від підтримки расистського типу родини. Часи расистських сімей минають. Вони розпадаються за рік-два-три після шлюбу. Кількість розведених тепер більша за кількість пошлюблених.
І ніякі вінчання в церкві не зупиняють людей. Вони зраджують усі обітниці і присяги, тому що не здатні витримувати моральні тортури, якими наповнене традиційне шлюбне життя. А учасники ЛГБТ-спільнот створюють пари, вільні від економічного примусу та расистських стереотипів. Ці пари більш стабільні, в них є більше любові і поваги, більше ніжності і кохання. І діти, виховані такими парами не успадковують звірячих звичок своїх батьків
За ними майбутнє.
 |
 |
 |
|
|
