Вчора мені сказали, що зі шкільної програми з літератури прибрали Достоєвського й Толстого. Це добре: їхні невротичні романи не для дітей. Дітям треба давати чим більше Плутарха, Юнгера й Кіплінга.
Проте, кажуть, в шкільній програмі залишили мляву прозу Булгакова. Якщо це правда, методиста Міністерства освіти варто розшукати й перевірити на наявність вати в голові.
Але в зв'язку з цим мені згадався такий КОАН:
Одного разу відомий памфлетист Булгаков написав відкритого листа великому корифеєві мовознавства тов. Сталіну, в якому жалівся на несправедливість трудового народу, і просив відпустити його за кордон до англо-американських імперіалістів і німецьких нацистів. Невдовзі він отримав відповідь, де було сказано: „такого-то числа о такій-то годині подзвоніть за таким-то номером…”
У призначений час Булгаков зайшов до телефонної кабінки (вдома телефону не мав), набрав вказаний номер… Трубку зняв товариш Сталін.
Йосип Віссаріонович абсолютно безкоштовно почав ділитися своїм баченням літератури, з метою оптимізувати карму Булгакова. Говорив про ідеологічну слабкість, про філістерство і дріб’язковість тем. Булгаков мовчки слухав, доки йому не урвався терпець. „Товариш Сталін, - нарешті не витримав він, - я говорю з вами з телефонної кабіни, і до мене вже стукають люди. Їм теж треба дзвонити. Я змушений закінчити нашу розмову. До побачення”. Розуміючи, що поспішати йому вже нікуди, Булгаков пішов додому пішки…
Перед під’їздом вже стояв чорний «воронок». Анітрохи не здивувавшись, Булгаков піднявся до свого поверху і зайшов у відчинені кимсь двері власної квартири. Всередині хазяйнували люди в чорних шкіряних куртках. Булгаков понуро увійшов у кімнату. До нього звернувся енкаведист із нашивками військ зв’язку: „Михайло Афанасійович? Це вас…”, і простягнув йому слухавку щойно встановленого телефонного апарату.
Ошелешений Булгаков взяв слухавку і почув: „…так я не договорив, товариш Булгаков…” Тов. Сталін, безумовно, був реінкарнацією Будди, проте на Булгакова так і не зійшло просвітління.
