Найчастіше ті ходоки у владу, що йдуть в неї через вибори, не можуть запропонувати нічого нового. Та й звідки взятися новим ідеям? Всі ж читають ті ж самі підручники, дивляться ті самі телеканали, виховуються тим самим перекошеним суспільством, кричать ті самі кричалки.
Немає звідки взятися новим мотиваціям. В революціонера бавитися «стрьомно». Революція ж бо – «гра не по правилах». Краще – на вибори. Раптом «осідлаєш» правильну хвилю, яка непереборною силою несподівано для самого себе закине тебе у владні коридори (приклад – весь «свободівський» список в Івано-Франківській міськраді).
В 70-у році минулого століття такий собі Сол Алінскі, американець, лідер студентського та робітничого руху, розробив десять порад революціонеру:
- 1. Влада це не те, чим насправді ви володієте, а те, чим ви володієте на думку ваших опонентів.
- 2. Знайдіть нове несподіване для противника поле бою. Таке, на якому він не знає як діяти.
- 3. Реагуйте на дії противника. Воюйте проти нього його ж методами.
- 4. Під час словесної дуелі висміюйте опонента. Якщо вам вдасться виставити його на посміх, він навряд чи залишиться надалі гідним вам опонентом.
- 5. Тактика ніколи не повинна бути постійною, навіть успішна. Через кілька використань змініть її на протилежну.
- 6. Тримайте супротивника в позиції того, що обороняється, в постійній напрузі. Не послабляйте тиску.Не давайте можливості йому обдумувати і перегруповуватися.
- 7. Не блефуйте, бо втратите кредит довіри.
- 8. Всі свої особливості та слабкості виставляйте як сильні якості.
- 9. Не розпиляйтеся. Концентруйтеся. Не змінюйте ціль. Обов’язково досягайте її.
І головне:
10. Після виграшу користайтеся плодами перемоги. Але якщо ви не можете запропонувати щось нове, - не має чого скидати існуючу владу.
У книзі "Статут радикалів", останній роботі, опублікованій в 1971 - за рік до смерті, Сол Алінскі, звертаючись до покоління радикалів 60-х пише "Що слід робити тим, хто хоче змінити світ, зробивши його таким, яким він має бути на їх думку, з того чим він є зараз? Макіавеллі написав для короля перелік тез, яких слід дотримуватися, щоб зберегти владу. Статут радикалів складається з антитезисів для тих, хто хоче цю владу скинути".
Цікаво, що нового можуть запропонувати як старі та безнадійно зіпсовані, так і юні, обтяжені гіперсексуальністю та бажаннями накопичення (грошей, влади, слави…), місцеві депутати? Де та організація, яка зможе піднятися вище роз’єднуючого бичого гасла: «Свій до свого по своє»?
І мова тут знову йде не про революцію як насильство скероване назовні, а лише про революцію щодо власних бажань, яка в разі перемоги внутрішньої змінить і зовнішнє.
