Новорічні свята – це сезон подарунків: ми обираємо, даруємо та отримуємо. Кожен із цих етапів супроводжується радощами та стресом в залежності від нашого попереднього досвіду дарування, а також фінансової спроможності.
Ціна подарунків – це часто стрес і не тільки тоді, коли ми не маємо коштів, але навіть якщо маємо питання "Скільки витратити, щоби не образити?" створює психологічний тиск, який часто затьмарює свято. Про це пише УП.Життя, інформує Фіртка.
Різдво – це не про ціну, це про потребу віри в чудо.
Навіщо ми взагалі даруємо подарунки, чому це важливо для росту психічно зрілих людей, де серед базових потреб отримувати й дарувати є ціна і як дарувати, щоби не нашкодити.
"Українська Правда. Життя" розбирала тему з:
- дитячим психологом і фахівцем з волонтерства БФ "Карітас-Київ" Наталією Сиротич;
- психологом, арттерапевтом, що працює з дітьми із зони конфлікту Олексієм Гелюхом;
- головним спеціалістом відділу соціальної роботи з дітьми Київського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді Любов Лоріашвілі.
Базові потреби тих, хто отримує подарунки
"Йому буде приємно" – це перше, що приходить нам на думку, якщо ми запитаємо себе навіщо ми взагалі комусь щось даруємо.
Але насправді подарунків дитина не "хоче", а "потребує".
Тобто отримувати подарунки – це не бонус до їжі, тепла і даху над головою, а насправді базова потреба дитини (і дорослого) для психологічної зрілості.
Дитячі психологи виділяють п'ять базових емоційних потреб, які має дитина, коли росте.
Неможливість задовольнити ці потреби може призвести до психологічних проблем в дорослому віці.
До прикладу, у людини може виникнути відчуття покинутості, недовіра і нестабільність відносин з іншими, соціальна ізоляція.
Як не дивно, подарунки є частиною всіх цих п'яти емоційних потреб дитини.
Так, наприклад, однією з таких потреб є повага (до мене ставляться з добротою і до мене ввічливі). В подарунку вона виражається тоді, коли дитина розуміє "Про мене не забули. Я добре пережила цей рік і навіть Миколай про мене не забув".
Дитина хоче бути важливою для інших. "Ця потреба відгукується тоді, коли ми обираємо подарунок. Дитина знає, що обрали подарунок саме такий, який я хотів. Мене почули. Або навіть обрали краще, ніж я міг на це сподіватися, тоді дитина відчуває себе важливою", – пояснює Наталія Сиротич.
Третьою потребою психологи вважають – прийняття.
"Якщо ми кажемо дітям "Я тобі подарував такий дорогий подарунок, а ти далі себе так поводиш", то ми знецінюємо їм справжнє дарування.
Подарунок – це завжди акт уваги, "я думаю про тебе, коли обираю цей подарунок".
А поведінка дитини – це зовсім інша річ. Ми можемо не любити поведінку дитини, але ми не можемо не любити саму дитину. Це потреба у безумовному прийнятті.
"Я тебе приймаю не дивлячись ні на що", – уточнює психолог.
Четвертою потребою є включення – це відчувати зв'язок з іншими, бути частиною чогось значимого.
"Відчуття зв'язку з іншими дуже сильно видно на ритуалах чи традиціях пов'язаних з подарунками.
Наприклад, у моїй сім'ї заведено дарувати на Великдень обновки – це може бути нова шапка або шкарпетки, але ця традиція зберігається ще від прапрабабці.
Моя дитина знає, що цей ритуал додає їй почуття стабільності. Світ продовжує існувати", – розповідає Любов Лоріашвілі.
Однією із найважливіших потреб є безпека.
Цю потребу дуже добре видно на прикладі дітей із зони конфлікту. Серед бажань у них ті самі іграшки, що мають їхні однолітки у великих мирних містах, але потребу від їх отримання вони задовольняють зовсім іншу.
"Діти відчувають і знають, коли сім'я переживає труднощі, – пояснює Олексій Гелюх.
Якщо вони, наприклад, бачили, як через війну батьки втратили роботу, немає достатніх коштів на їжу, а подарунки, звичайно що, тоді стають останніми в списку покупок.
Тоді, коли вони нарешті отримають таку бажану машинку, це буде сигналом "Все налагодилося. Моя сім'я знову в безпеці".
Базові потреби тих, хто дарує
"Подарунок – це про мене. Це моя потреба про когось дбати. Я шукаю подарунок, який їй точно сподобався б. Я чекаю на цю її радісну реакцію.
Інше – подарунком я виражаю сама собі сигнал "я можу собі це дозволити", це додає відчуття моєї могутності як дорослої.
Мені, як мамі важливо також щоби моя дитина вміла вірити, щоби вона могла очікувати. Тому що ми чекаємо свята, ми пишемо листа, кладемо в морозилку.
Усе це також про вміння будувати ціль і її досягати чи дочекатися. Тобто це ще також потреба у вихованні", - перераховує Любов Лоріашвілі.
Наталія Сиротич уточнює, що даруючи комусь щось ми насправді зігріваємо себе.
"Це ніби відлуння. Якщо дитина має потребу в увазі, то ми маємо потребу у тому, щоби цю увагу приділяти.
Йдеться не про річ, а про присутність. Якщо це сімейна гра, чи фарби для малювання, то сигналом є "я дарую тобі річ, яка додасть тобі мою присутність, бо ми будемо разом цим гратися, – пояснює вона.
Для дорослих я би написала нову потребу "дарувати подарунки". Тому що подарунки – це про стосунки з іншими людьми, а потреба в інших людях – це наша базова потреба і кожен подарунок наближає на кілька кроків нас один до одного".
Чому ми даруємо дітям подарунки про які мріємо самі?
Психолог Олексій Гелюх каже, що однією із потреб, яку мають батьки, коли обирають подарунки своїй дитині – це подбати про свою внутрішню дитину.
"Наша внутрішня дитина прийшла із пострадянського простору: вона недолюблена, недоласкана, необігріта, таким чином дорослі, які дарують щось своїй дитині, вони немовби догодовують ще ту дитину, яку вони мають в середині себе", – пояснює експерт.
На його думку, це ані добре, ані погано, це просто треба визнати для самого себе, що я несу подарунок своїй дитині, але насправді я сам в дитинстві мріяв про таку ж іграшку.
Тоді як інші співрозмовниці "Української Правди. Життя" кажуть, що дарування, як і будь-які інші стосунки з дітьми потребують чесності.
"Якщо ви дуже хотіли мати таку ляльку в дитинстві, то скажіть про це своїй дитині.
Слухай, я колись так мріяла про таку, може я куплю і тобі теж сподобається нею гратися? – радить Сиротич.
Іноді батьки купують якийсь конструктор дитині, який ще зарано для її віку й ображаються "чому це вона не хоче нею бавитися?", тому що це насправді це ти, мама чи тато, сам хотів нею бавитися".
Чи можуть подарунки травмувати?
Подарунки – це позитивні емоції.
Однак не для всіх. Є дорослі, котрим дуже важко отримувати подарунки. Вони не вміють правильно за них дякувати та впадають в стрес, якщо подарунки несподівані.
Це означає, що подарунки насправді можуть травмувати ще в дитинстві.
"Важливо вміти приймати подарунки, – зауважує Наталія Сиротич.
Інколи людина подарувала щось і не чекає нічого у відповідь.
Можливо, не варто відразу бігти щось віддаровувати. Це формується в дитинстві, коли кажуть "я тобі подарував, тож ти тепер мусиш щось зробити в замін".
Любов Лоріашвілі наводить цікавий приклад: у дитини є улюблена іграшка і вона з нею носиться вже чотири роки, при цьому її вже страшно показати людям і батьки вирішують, що дитині ця вже не треба і дарують нову.
"Дуже часто ми собі навіть не уявляємо, якої болі може завдати таке дитині. Це втрата справжнього друга. Краще вже нову таку саму подарувати, але вона буде ще однією іграшкою, але не замість тієї, яку дитина любила, – пояснює психолог.
Травматичними можуть бути також подарунки, які пов'язані з якимись трагічними подіями для дитини.
Від цього ніхто не застрахований, але дуже важливо вибрати подарунок саме для цієї дитини та знати її історію дитинства, а не просто "аби було".
Чи асоціюють діти прихильність до людей відповідно до подарованих ними подарунків?
Психологи зауважують, що діти розуміють різницю ціни на якусь річ вже пізніше. Можливо, ближче до підліткового віку.
Для молодшого віку їм важливіші стосунки, а не речі. Хоч вони й чекають отримати щось матеріальне.
"Ви зауважували, як дитина отримавши якусь іграшку від людини, яку вона дуже любить, буде з нею носитися усюди?
І навпаки не надто зацікавиться іграшкою від когось, кого вона зовсім не знає.
Це через те, що ця іграшка їй нагадує цю людину, вона носить не так цього ведмедика, як спогад про того, хто їй його приніс", –пояснює Наталія Сиротич.
Однак діти копіюють реакції дорослих.
"Якщо батьки реагують на подарунок "Ой, яка вона молодець, такий тобі дорогий подарунок принесла", або почує з кухні: "Ну ти бачив з чим вони прийшли на день народження?", то вона подумає, що це справді важливо.
Однак, якщо батьки одразу налаштуються реагувати, що важлива увага, а не ціна, то дитина прийматиме саме це за істину", – пояснює Любов Лоріашвілі.
Чому люди дарують дорогі подарунки дітям?
"Дорогі подарунки з'являються в сім'ї, де батьки не мають часу на дітей.
В дитини виникає думка "я їм не важливий чи не потрібен", тому щоби швидко задовільнити цю потребу, вони просто клікають в інтернет-магазині на найдорожчу іграшку.
Наступних три дні вона цим тішиться і каже, що в неї чудові батьки. Але насправді потреба в стосунках не задоволена зовсім, а лише створена ілюзія", – зауважує психолог Наталія Сиротич.
Любов Лоріашвілі попереджає, що такі діти потрапляють у зону ризику.
"Вони шукають спілкування десь збоку. Це через те, що група його чує," – пояснює експертка.
Прив'язаність з батьками слабне і вона замінюється новою групою.
Дитині важливо, щоби їй приділяли увагу, якщо це не роблять її дорослі, вона буде шукати усюди.
"Надмір дарунків може не те, щоби травмувати, а просто може знецінити для дитини значення цих дарунків. Вона подумає, що немає ніякої цінності в них. Захотів, зразу мені їх купили", – попереджає Наталія Сиротич.
Що робити, якщо в листі до Миколая останній айфон?
Зрозуміти потребу дитини, яку може задовольнити дорогий телефон. І як пояснюють психологи, це, здається, не телефонний зв'язок.
"В підлітковому віці стає важливою потреба в прийнятті в групу і також прихильність іншої статі. Тому, цілком можливо, що айфон є якраз кодом входу в групу однолітків і задоволення потреби бути цікавим іншій статі. Тоді це дуже важливо", – зазначає Любов Лоріашвілі.
Інша справа, що якщо батьки відчувають себе неспроможними для таких дорогих подарунків, то вони також починають маніпулювати "Ти би так вчився, як дорогі подарунки обираєш".
Наталія Сиротич додає, що замовлення дорого подарунку для батьків може бути унікальним моментом, щоби навчити дитину чекати та досягати цілі.
"Треба сказати чесно: поки що це для нас затяжко.
Але давай разом подумаємо, щоби ми могли зробити, щоби цього досягти?
Можливо, від чогось відмовитися. Важливо навчити дитину чекати, але також і не відібрати бажання мріяти про недосяжні речі", – підсумовує психологиня.
