Я серйозно вважаю, що найліпший стан людського тіла – це голий скелет.
«Скільки вина може вмістити кубок твого черепа?»
Тілесна краса мінлива. Її зародження і згасання сповнені бридоти. Рідке волосся, слиняві вуста, беззубий рот, нетримання сечі… Такі риси ніяк не годні приваблювати, бо є відразливими.
Згодом, після початку і перед самим кінцем, людське тіло сягає максимально можливої естетичності. Ба, навіть привабливості. Шкіра добре натягнута, ще нічого не обвисає, ще не видно складок, ще зуби на місці, але вже пломбовані. Проте, це триває не більше хвилини у порівнянні з голою білою кісткою, яка, будучи не обтяженою зайвими матеріалами і без будь-якого гриму виглядає довершено.
Звісно, можна говорити про визначальність душі. Однак, зараз мова про матерію і, якщо брати до уваги лише плоть, то саме скелет є ідеальною формою людини, як істоти. Зрештою, не одна людина має скелет. Проте не з кожного черепа можна зробити кубок.
Кістка – це як чиста вода. Це як сама картопля у студентській їдальні, бо на котлету нема грошей. І якщо розглядати навіть у цьому аспекті, то «сама картопля» набагато краща, аніж з котлетою, бо звідки знати з чого вона зроблена. Або навіть можна твердити, що достеменно знаєш – з плоті (якщо то тільки не соя). З плоті «їстівних тварин»? Навіть починаю розуміти вегетаріанство. Правда, з інших засад.
Яке м'ясо можна їсти, а яке ні? Чому саме це, або навпаки, і хто визначає? Це ж не гриби, що говорять самі за себе, коли людина отруюється. Цілком пристойну відбивну можна зробити з відгодованого котика. Чи захоплено виловлювати з супу фрикадельки з хом’ячків.
Припускаю, що такі порівняння не з найприємніших, але застосування гастрономії у таких випадках завше вдале. Вона гнучка.
Скажімо, випадково не дотримавшись пропорцій у приготуванні якого-небудь рагу, страва може вийти навіть смачнішою, хоч і не тою, що планувалося. Тоді як найменша помилка у хімічних експериментах може стати фатальною. Але навіть тоді лишиться кістка. Обгоріла кістка, помивши яку, ми одержимо ідеальний матеріал.
А неприємність гастрономічних порівнянь ще раз свідчить про огиду плотського. Найвишуканіші наїдок чи трунок перетворюються у наших животах на бридку суміш з нестерпним запахом. Взагалі, у нутрощах відбуваються жахливі процеси.
Так само, найкрасивіша жінка вимушена перетворитись на зморщену бабцю з рідким волоссям, слинявими вустами, беззубим ротом і нетриманням сечі. Вона може розростися до неймовірних розмірів, або зсохнутися на сушеницю. Вона може бути нормальною, а все ж не ідеальною. І лише голому скелетові до снаги стати свідком часу у товщі ґрунту, аби за плюс-мінус кілька мільйонів років знову вибратися на поверхню землі і розказувати дітям цікаві історії про динозаврів.
