Кореспондент «Фіртки» задав традиційні ШІСТЬ ПИТАНЬ народному депутату України від «Партії регіонів», прикарпатцю Ігорю Зваричу.
Нагадаємо, що донедавна Ігор Теодорович Зварич працював на посаді заступника голови Івано-Франківської облдержадміністрації. Проте в лютому 2011 року у зв’язку з обранням Ігоря Зварича народним депутатом України голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації Михайло Вишиванюк видав розпорядження №32, відповідно до якого Ігоря Теодоровича наділено повноваженнями Почесного заступника голови обласної державної адміністрації (поза штатом) «з віднесенням до цих повноважень спільно з ОДА здійснення функцій щодо взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади з питань соціально-економічного розвитку».
За Ігорем Зваричем збережено членство у колегії ОДА та інших дорадчих органах (за його згодою), утворених Івано-Франківською обласною державною адміністрацією.
- Ігоре Теодоровичу, ви є одним з тих депутатів Верховної Ради від Івано-Франківщини, які голосували за відомий так званий "Закон про червоні прапори". Багато було висловлювань і події 9 Травня це підтвердили, що цей закон роз'єднує українське суспільство. А ще кажуть, що це все було свідомо вкинуто в суспільство, щоб відволікти від соціальних і економічних проблем в Україні. Як ви це прокоментуєте?
Відповідаючи на ваше запитання щодо так званого закону про червоні прапори, скажу, що базовий закон про відзначення подій Великої Вітчизняної війни з використанням символіки цієї війни був прийняти в 2000 році. Тобто він вже має історію 11-ти років. І якраз важко сказати, чи він роз’єднує, чи не роз’єднує. Як показало святкування, особливих роз’єднавчих моментів не було. Відбулися тільки політичнів баталії прихилиників іншого погляду на перемогу і, як на мій погляд, на могилах людей робити політичні акції, очевидно, не є християнським підходом.
Давайте повернемось до того базового закону. 4-а стаття його говорила про те, що використавуються символи Великої вітчизняної війни, атрибутика цієї війни під час святкування подій, появзаних з нею. Ось тут якраз могли виникати прапори з символікою Радянського союзу. Тому першим доповненням було означення, що таке прапор Перемоги. Це не прапор колишнього Радянського союзу, а саме той один прапор який, як кажуть історики, був вивішений на Рейхстазі. Таким чином, новий закон навпаки з прапора радянського союзу символіку цю звів до прапора Перемоги. Хтось його називає «так званим», хтось називає «червоним», але це прапор окремої віськової частини, яка фігурувала при капітуляції Німеччини. Тобто, скажіть, роз’єднує чи «з’єднує» новий закон, коли виключається прапор Радянського союзу і говориться про прапор Перемоги?
Друга стаття, також зазнала певних змін. Вона стосувалась основних заходів під час святкування. Було введено 3 абзаци. Одним із них було передбачено офіційне підняття на будівлях прапора Перемоги, який був означений в першій статті, поряд з прапором незалежної України. Будьте добрі, чи є там імператив підняття прапора на будівлях державних, на обласній державній адміністрації, чи на сільській раді? Там не має того. Тобто висмоктувати з пальця те, чого не має – улюблена тема для тих, хто робить політику на смерті.
Я думаю, що святкування пам’яті героїв, які полягли у цій кровопролитній війні показало, що народ розібрався і, власне кажучи, щиро схилив голови перед тими, хто недопустив поширення цього геноциду на Європу. Та війна, яку хтось називає Великою Вітчизняною, хтось ІІ Світовою. Найголовніше, як на мій погляд, схилити голову перед тими, хто поліг у цих кровопролитних боях. Хтось схилив голову перед тими, хто був в партизанських загонах, хтось схилив голову перед тими, хто був у Великій вітчизняній війні, хтось схилив голову перед тими, хто був у ІІ Світовій війні. Власне кажучи, біль і горе ці події принесли у кожну сімю. Я би так це прокоментував.
А з іншого боку. Скажіть мені будь ласка, так багато цих людей залишилося? Вони потребують уваги. Це є святкування яке відбулося, і сьогодні знову маємо робочий день і повинні працювати, працювати непокладаючи рук, щоби творити економічний ріст держави і тим самим, і матеріально, і морально підтримувати ветеранів. Ветеранів не залежно від того, були вони у Великій Вітчизняній війні, чи не були. Це наші діди, це наші прадіди. Їх мало залишилося. Схилимо голову перед пам’ятю тих, кого немає і мужністю тих, хто живе сьогодні.
- За рік при владі Партії регіонів рейтинг вашої політичної сили впав вже більше ніж вдвічі. Чим на вашу думку це викликано, помилковістю курсу?
Ні. У будь-якому разі політична сила яка взяла на себе відповідальність за економічні реформи, апріорі, і це було у всіх європейських державах, втрачає рейтинг. Ми працюємо не заради рейтингу, а заради того, щоби, в першу чергу, люди жили краще. А для того, щоби люди жили краще, необхідні реформи. А вони завжди – це складність, завжди - це злам тих чи інших уставлених підходів. Я вже колись казав і зараз кажу ще раз: якщо люди хочуть мати красиву бороду, вона спочатку виглядає небритою. Так і з реформами.
Або один такий приклад, щоб було зрозуміло. Скажімо, для того, щоби наростити експорт, за відсутністю ресурсу сировини, спочатку нарощується імпорт. Вироблена продукція і зростання експорту робить нормальний експортно-імпортний баланс, наромальні валютні резерви держави. Найголовнішим є підхід. А підхід визначає реформування. Без цього, безумовно, без жодного кроку на відновлення економіки і на її розвиток, зростання не може відбуватися. Тобто, той підхід, який існував раніше, він себе вичерпав. Нам треба ставати на шлях реформ, і це порголосив Президент і означив те, що потрібно робити. І це треба робити. Іншого не дано. Це проходили й інші держави. Той же шлях повинні пройти і ми.
- Ви є економістом. Як ви оцінюєте новоприйнятий Податковий кодекс? Адже маса підприємців згортає свій бізнес. І в них шлях - кому на біржу, кому в кримінал... Плюс велика кількість згортається робочих місць. Можливо потрібна була інша стратегія, скажімо, як в свій час НЕП (нова економічна політика) в СРСР, коли всі були звільнені від податків і це дало шалений поштовх економіці?
Говорячи про масу підприємців які згортають свій бізнес, ви що маєте на увазі? В Івано-Франківській області я такого не бачу. Якщо ви поширюєте тезу на інші області, то треба вивчити цю ситуацію. А щоби масово згортали свій бізнес на Прикарпатті – такого немає.
Що стосується біржі, то давайте так скажем: за останній рік, за підрахунками Міжнародної організації праці, в нас з 8,9 відсотків безробіття знизилося до 8,1. Так, це ще багато, але Іспанія мала під час економічної кризи 15 відсотків. Давайте рівняти.
Тим більше, що, безумовно, Податковий кодекс складний інструмент. Як кожен комплексний документ, він має помилки. Тут найголовніше не мітингувати, а чітко вносити ті пропозиції, які можуть бути враховані. Якщо говорити про нашу область (Івано-Франківська – авт.), то ті пропозиції, які були внесені, вони враховані. Зокрема, це звільнення від податку на прибуток підприємств легкої промисловості. А це така галузь, яка формує споживчий внутрішній ринок. Те саме стосується, скажімо, деревообробної галузі, шкіряників. Є цілий ряд преференцій, які враховані в Податковому кодексі, які вносилися підприємцями.
Так, є багато речей які необхідно врахувати. Але їх треба опрацьовувати, обгрунтовувати і враховувати. Що і буде робитися надалі.
До речі, зовсім скоро деякі зміни також будуть в Податковому кодексі, які виходять з реалій сучасного життя. Зокрема, буде обговорено концепцію тих змін, які будуть застосовані до малого бізнесу. Ні в якому разі він не повинен бути згорнутий. Ні в якому разі жодних елемнетів чи перешкод на шляху його розвитку не має бути. Але малий бізнес повинен залишатися малим бізнесом, а не починати перетворення великого бізнесу у збірку так званих малих підприємців.
Що стосуються НЕПу, давайте подивимося схему подій, за якими економіка ставала тоталітарною. Першою сферою, яка була одержавнена – це банки. Клерки не були прив’язані до свого робочого місця і не ставали на захист свого роботодавця. Другою була промисловість. Як показала практика, одержавити промисловість відразу було неможливо, бо працівник розумів, що якщо він втратить робоче місце слюсаря, то не так багато робочих місць є на сусідньому підприємстві. Тут є спротив саме цього працівника, також тут був більший спротив того ж власника підприємства, бо це була його власність. В той період було складно одержавити економіку, яка була здатна працювати в ринкових умовах. Третім був агропромисловий коплекс. Таким чином так само йде повернення в ринкову ситуацію. Спочатку були роздержавлені банки, потім промисловість, і таким чином повертатися назад до НЕПу?
Ви кажете що там не було податків? Це дуже спрощене увялення. Що ж тоді було? Так, безумовно, значну частину внутрішнього валового прибутку створювали «гулаги». Ви це закликаєте зробити? Тому що там працювали під примусом, створювали валовий внутрішній продукт всі репресовані, всі вивезені. Я не думаю, що це той шлях, який ми маємо пройти. Ми повинні створити цивілізовані умови на інших прикладах, на прикладах європейського підходу, на прикладах ринкових. Треба просто привести ці стосунки до цивілізованих, інакше про яку Європу ми говоримо, про який Євросоюз ми говоримо?
Тому я не думаю, що це може дати шалений поштовх економіки. Так, нова економічна політика має бути. Але має бути на тих ринкових засадах і на тих економічних перетворенннях, які запропоновані в програмі Президента, як в передвиборній, так і в програмі економічних реформ. Це і є нова економічна політика.
- Зараз багато говорять про Олімпіаду - 2022. Чи це є реальний проект, чи тільки знову ж таки спроба відволікти увагу від провалі в в економіці.
Ну що означає спроба відволікти чи не відколікти? Як можна відволікти людину від того, чим вона живе? Можна відволікти лідера політичної сили чи лідера громадської організації, щоб він мав про що поговорити. Це якась така теза вкинута в суспільство, це вже навіть не смішно. Не можна людину відволікти від того, чим вона живе.
Так само і тут. Це є реальний проект. Давайте згадаємо, коли говорили про Євро-2012, - це теж було відволікання?
Це є реальний проект, який потрібно опрацьовувати. Це є реалії, над якими треба дуже багато працювати. І коли ми будемо ставити амбітні цілі, ми будемо приходити до амбітних результатів. Це хіба погана мета для держави, яка має розвиватися, об’єднуватися?
Взагалі-то, мені здається, що щось подібне відбувається в середовищі опозиції. Це не та опозиція, яка є опозиціїю до влади вона має бути, а твориться опозиція до держави. А світ все читає. Читає те, що ми пишемо самі про себе. І коли ми кажемо, що, вибачте, це відволікання народу від тих програм, які ставляться Президентом і Кабміном для покращенння ситуації у всіх напрямках, то на нас так і дивляться, знаєте, трошечки з недовірою.
Тому давайте обєднуватися навколо добрих цілей, навколо іміджу України, позимтивного іміджу, а не заради власних амбіцій, обмежуючись критиканством і більше ні чим.
- Чи загрожує Україні дефолт? Адже запозичення держави ростуть, а чим їх віддавати - невідомо...
НІ, не загрожує. Залежить які запозичення і під які відсотки.
Запозичення, взяті під більші відсотки, які взяла минула влада, заміщуються запозиченнями під менші відсотки, це, безперечно, позитивний підхід. Давайте розберемося в структурі запозичень. Колись відбувалися запозичення під 30 відсотків. Зараз йдуть запозичення під менші відсотки, щоб замістити попередні запозичення, які дійсно можуть призводити до дефолту.
Золотовалютні резерви зростають. Баланс експортно-імпортний поліпшуються. Ситуація міняється, орієнтується на внутрішнє споживання. Зростання економічне дозволить забезпечити пріоритетне зростання заробітної плати, а це призведе до формування більш потужного внутрішнього ринку.
Тобто економічне зростання, яке зараз відновлюється, якраз є дуже потужним чинником, який дає можливість оптимізувати зовнішню заборгованість, внутрішню заборогованість і, тим самим, її мінімізувати по відношенню до того, якою вона була до цього часу.
- Як зараз, в умовах економічних труднощів, справи у вашому "хутровому бізнесі" в Тисмениці?
Тисминиця завжди була хутровою і хутровою залишиться. Безумовно, ринкові стосунки суттєво позначились на ситуації, пов’язані з хутровим ринком взагалі в Україні, а не лише в Тисмениці.
Я глибоко переконаний, що ті хутрові традиції, які є в Тисмениці, не залежно від того, чи це приватник, який прицює вдома, тяжко працює, чи організоване виробництво – вони знайдуть свою ринкову нішу. А це знову ж таки пов’язано із зростанням внутрішньго попитиу. Із зростанням добробуту буде зростати платоспроможна здатність наших людей. Кліматичні умови, які є в нашій країні і в сусідніх країнах спонукають до того, що цей ринок буде оптимізований. Тим більше, ті дії, які вжиті Урядом, в тому числі в Податковму кодексі – підтримка власного виробника, – дозволить втриматися в цей період і зробити все можливе, щоб хутрова слава Тисмениці залигалася однією з провідних у європейському хутровому співтоваристві.
Довідково: Ігор Зварич – кандидат економічних наук (2006), доктор політичних наук (2009), заслужений економіст України (1994).
У ВРУ 5-го скликання очолював підкомітет з питань Конституції, конституційності законодавчих актів та конституційного судочинства Комітету з питань правової політики, з лютого 2007 р. – заступник голови цього комітету.
Ігор Зварич був доповідачем (співдоповідачем) за 11 законопроектами і проектами постанов Верховної Ради України та автором чи співавтором 4 проектів Законів України, за участю центральних і місцевих органів державної влади і органів місцевого самоврядування розглянув понад 450 звернень громадян, організацій і установ.
У березні 1998 р. Ігоря Зварича нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ст. Упродовж 1998-2005 рр. працював заступником голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації, був одним із розробників Стратегії економічного і соціального розвитку Прикарпаття до 2011 року, а також ініціатором створення за підтримки обласного бюджету в кожному місті та районі бізнес-центрів – осередків подальшого розвитку в краї малого і середнього підприємництва.
Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, орденом Дружби народів (1979).
Розмовляв Володимир Кушніренко
