У приміському селі кілька школярів 11-12-13 років взяли лопати та спорудили щось на зразок велодрому. На то пішов навіть не один тиждень. Діти розшукували в інтернеті зразки, вичитували, як то споруджується, довго працювали фізично. Коли все було готове і малі там навіть почали вчитися робити трюки на велосипедах, тато одного з хлопців, наслухавшись вдома, що малий може там зламати руку, ногу, голову і все, що ламається, завів трактор і за кілька хвилин потворив все, що споруджували діти, на постапокаліптичний пейзаж.
Стоп!
Давайте, не засуджувати ні тата, ні дітей, ні тих, хто за них переживав через відсутність досвіду.
Спробуємо звернутися до світової практики позашкільного виховання дітей.
Левова доля різних американських позашкільних дитячих закладів функціонують на громадських засадах. Насправді, не цілком на громадських, але держава або місцева влада там лише допомагає. Звісно, що є багацько приватних закладів, які обходяться батькам не дешевше, ніж навчання їх чад у приватних школах. Там, як правило, вчать імениті науковці або спортсмени. Але сьогодні не про них.
В Америці все простіше.
Якщо на вашій вулиці чи у будинку живе хімік або людина, яка знається на хімії. Якщо поблизу мешкає бодай кілька дітей, які цікавляться хімією і в цього хіміка є час, а поблизу пустує гараж чи частина підвалу, то у тому приміщенні неодмінно запрацює гурток з хімії. Місцева влада може допомогти з реактивами або обладнанням, а ще вона можливо профінансує участь найуспішніших з вихованців цього гуртка в олімпіадах.
В Америці найбільше спортивних гуртків за місцем проживання. Біржеві маклери і пожежники, лікарки і поліціянтки, різні дядьки та тітки, переодягнувшись по роботі з офіційних костюмів у спортивне або натягнувши на свої тіла з тату футбольні форми, збирають навколо себе хлопчиків та дівчаток з найближчих будинків і на громадських засадах, без будь-якої оплати, а виключно для власного задоволення, займаються з дітьми, наприклад, футболом. Часто лише тому, що серед тих дітей є і їх особисті. Щоби вони не тинялися по вулиці з порожніми головами. Бо, як відомо, у порожні голови завжди залазять різні недобрі думки. А в дитячі голівки тим думкам ще і дуже легко пробитися. Батькам вирішувати, які саме думки мають роїтися навколо голів їх дітей – добрі чи погані?
Місцева влада у таких випадках може допомогти з формою, якщо вдається зібрати повноцінну команду, чиновники можуть посприяти, щоби на зимовий період діти мали можливість тренуватися у залі. Періодично організовуються змагання між дворовими командами. Зрештою, професійні американські селекціонери саме на таких дворових заходах віднаходять майбутніх зірок американського футболу, гандболу, баскетболу і всіх інших болів, які існують.
Гуртків море. Добре знаю людину, яка у Купертіно у вільний від роботи час займається з дітьми ІТ-технологіями. Хлопчики і дівчатка з п’ятих і шостих класів вже пишуть програми, навіть власні електронні забавки вигадують.
Все це пригадалося через ще один скандал у сім’ї іванофранківців.
Подружка мами десятирічного хлопчика відкривала певний захід для дітей і попросила привезти малого. І тут пійшла коса на камінь – малому те, що пропонувала знайома його мами, не заходило взагалі. Його воно не цікавило і він рішуче відмовився їхати.
Все скінчилося невеликою, але нервовоємною війною в одній окремо взятій родині, коли від малого на вечір відібрали телефон, планшет, а до комп’ютера допустили лише під строгим наглядом, щоби зробив уроки.
Можна зрозуміти дорослу цьотку, яка живе своїми мріями. Вона довго ходила коридорами міської влади поки нарешті їй виділили приміщення, знайшла спонсорів, які проплатили ремонтик і дали грошей на обладнання. Їй не раз на рівні приниження доводилося просити, пояснювати, може навіть божитися.
І ось відкриття! За постсовковою традицією неодмінно мусить зібрати побільше дітей, людей з місцевих ЗМІ, розповісти на камеру і перед диктофонами, як важко йшлося до мети і, яка добра влада та спонсори. Ок. Раз допомогли – хай будуть похвалені. Хоча у Біблії про допомогу писано трохи інше. Але ж то всього-навсього Біблія. А тут сучасне життя!
Найнебезпечніше у цій ситуації, що дитина постраждала через благі наміри дорослих втюхати їй те, що їй, цій дитині, не подобається. Можливо, якби у підвалі відкрився гурток геймерів або з настільного тенісу, то він би ще і вмовляв маму і тата відпустити його. А тут якісь танці чи то співи…
Напрошується питання, а для чого це нав’язування? Відповіді не знає ніхто. У цій історії навіть винуватих знайти важко. Якась тітка зробила добру роботу, відкривши ще один заклад для дітей. Мама хотіла, щоби син спробував себе у чомусь новому. «А раптом?» - Промайнуло у маминих думках з яскравим світлом софітів на сцені під час вручення Оскару. Малий теж не винуватий, бо йому то просто не подобається. Зрештою, нам всім щось подобається, а щось не подобається. І то природно.
Саме гуртки за інтересами мали би виникати за місцем проживання для наших дітей. Гляньте, скільки дорослих після роботи пропадають перед телевізорами. Чи не корисніше було би зібрати навколо себе 5-10-15 діточок, яких цікавить те, у чому ці дорослі фахівці, і допомагати малечі посягати те, що їм подобається?
То не обов’язково мають бути гуртки з ботаніки або фотографії. Хіба завадить туристичний гурток або заняття під наглядом дорослих з екстремальних видів спорту. Головне, щоби діти мали чим зайнятися і, щоби все це відбувалося під наглядом дорослих.
Ну, які такі екстремальні види спорту, можуть виникнути запитання. Ок. Якщо вам не хочеться, щоби був такий гурток поблизу вас, то діти будуть всім цим займати подалі і потай від ваших очей. Але, повірте, вони будуть цим займатися. Бо так вони, діти, влаштовані. Якщо не вірите, то пригадайте себе у їх віці.
Як говорив Майк Тайсон «Чим більше навколо буде спортивних шкіл, тим менше навколо буде боїв без правил.»
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram та читайте нас у Facebook. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
