В Івано-Франківську триває міжнародний фестиваль матеріалістичної літератури «Карпатська мантикора». Проводиться він вже вдруге. Перший раз його провели у 2011 році.
Цьогорічна «Мантикора» проходить під девізом «Час діяти!» і матиме на меті обговорити сучасний стан і перспективи дитячої та підліткової метареалістичної літератури.
Програма Фестивалю включатиме круглі столи, доповіді, обговорення, дискусії на актуальні теми за участю письменників-фантастів, художників-оформлювачів фантастичної та літературних критиків з України, Росії, Швейцарії. За традицією, до участі у Фестивалі також долучаться переможці конкурсу підліткової фантастики «Золота Мантикора-2013», оголошеного влітку минулого року редакцією альманаху «Мантикора».
Цьогоріч, як і в минулому році головну премію конкурсу – «Золоту Мантикору» - так і не було присуджено жодному письменнику. Премію ж «Велика Залізна Мантикора» в цьму році в цьому році отримає письменниця з Санкт-Петербургу Тетяна Томах (торік таку премію отримав письменник Володимир Венгловський). Крім того, буде вручено три премії «Залізна Мантикора» та 10 дипломів лауреата конкурсу.
Ще однією подією Фестивалю стане презентація другого числа альманаху «Мантикора» - шеф-редактори Володимир Єшкілєв і Наталья Щерба.
Про мету фестивалю та «фантастичну Україну» «Фіртка» розмовляла з Володимиром Єшкілєвим.
Навіщо Вам цього всього?
- Власне метою цього всього фестивалю є реабілітація фантастики в Україні. Тому, що в Україні склалася така ситуація, що література суспільством завжди вважалася чимось дотичним до визвольних змагань, політики. Тобто, література, так як служанка якоїсь суспільно-політичної ситуації… вона повинна до чогось закликати, до чогось вести. Відповідно, на тлі цієї ідеї, фантастика виглядала чимось не серйозним, маргінальним, чимось таким, що явно не слугує тому, що чекає від неї широкі народні маси.
І, відповідно, фантастика в Україні і не розвивалася. Одне прізвище Олеся Бердника не рятує ситуацію. І в цьому ми відстали. Так сталося що на початку 21 століття коли взагалі літературні практики всі занепали: всюди стали зменшуватися наклади, все стало занепадати в літературі, зявився інтернет і електронні речі, які вбивають книжку як таку.
А фантастика стала тим локомотивом який почав витягувати літературу із, так би мовити, «заднього місця». Революційним моментом стала поява книжки Гаррі Поттер, яка власне поміняла структуру публіки, що читає, в планетарному масштабі. І, безперечно, що тепер фантастика є локомотивом, вона із якоїсь такої утриманки перетворилася на передову частину літератури.
В Україні теж?
А в Україні нічого такого не помінялося. У нас архаїка, у нас дикість. Люди мислять так, як вони мислили у 20 роках ХХ століття. Відповідно, ми хочемо цю ситуацію якимось чином переламати. Ось і все. Ми хочемо зробити так, тому що в Україні книжка теж занепадає. Чому? Тому, що не читають. Традиціно не читали, плюс ще зараз додаються реалії ХХІ століття з інтернетом і всім іншим, і взагалі перестають читати.
Чому гасло фестивалю «Час діяти!»?
Власне фантастика це те, чим можна зацікавити дітей і підлітків. Тим, чим можна зацікавити молодше покоління. Тому в нас таке гасло фестивалю – «Час діяти!». Тому, що якщо ми не будемо діяти зараз, якщо ми не виховаємо на фантастиці, на фентезі це нове покоління читачів, то потім дорослими вони перейдуть на іншу літературу, але починати то з чогось потрібно!? Тоді ми втратимо останні надії і через 20 років в Україні ні українською, ні російською, ні англійською мовою вже ніхто не буде читати.
Коли прийдуть китайці і населення стане євро-китайським, тоді може знову почнуть читати. Але вже почнуть читати напевне Лао Яня чи Кінь Цяо, але не будуть читати нас. От і все.
Чи має Українська фантастика той потенціал, щоби зацікавити читача?
Потенціал то вона має, але будь який потенціал – це всього лише потенціал. І якщо йього не розвинути, якщо його не перетворити у щось масове, щось грамотне, підтримуване і фінансовуване, то, безперечно, воно так і залишиться потенціалом, який поки що залишається в Україні. В нас три століття одні потенціали і нічого з тих потенціалів не робиться.
Інтернет заможе замінити паперову книжку?
Ніколи. Це різні речі. Так само, як колись вважалося, що телебачення повністю знищить радіо, а кіноіндустрія - театри. Це були 50-ті роки ХХ століття. І аналітики, мас-мадіа вважли, що радіо помре, що його витисне телебачення. Але цього не відбулося.
Але і радіо уже не те…
Правильно, радіо уже не те. І книжка буде не тою, і інтернет буде не тим. Все поміняється, але книжка залишиться. І важливо, щоб це була українська книжка, бо ми живемо в час глобальних маніпуляцій. І щоб нами не маніпулювали ззовні, важливо щоб ми мали що протиставити своє сучасне, важливо, щоб ми зайняли певні ніші. Для цього ми і започаткували Фестиваль метареалістичної літератури "Карпатська Мантикора" - щоб сформувати кістяк, який би напрацьовував концепти і виробляв стратегію розвитку сучасної актуальної літератури в Україні в контексті світових трендів.
