Ростислав Держипільський: Людина втратила здатність відчувати біль, звикла до жертв

Новий проект “Ромео and Juliet” (робоча версія назви) має остаточно довести, що підземний простір – то не забаганка для попереднього проекту: такий простір має стати постійно діючою локацію, де завжди можливі карколомні експерименти, авторські проекти. Серед таких, зокрема, і нове прочитання великої трагедії Шекспіра.

“Наш театр уже звертався до цієї великої трагедії, але на великій сцені, – каже Ростислав Держипільський. – Тим часом, як відомо, кожна значна світова п’єса повсякчас ніби проситься перечитати її по-новому, відкривши в ній сучасне і для багатьох несподіване звучання. Попередній “Ромео” був спробою “майданного театру”: без обмеження кордонів. Там, у великому просторі, нас захопила ідея “хвороби часу”, власне, ідея чуми, яка підступно руйнує тіло і душу”.

“Так у виставі виник мотив карнавалу, бо за маскою людина прагне приховати своє спотворене обличчя, знівечену душу, – продовжує режисер. – Абсолютно інші акценти й теми виникають сьогодні, коли знову і знову перечитуєш шекспірівську трагедію. Це, зокрема, тема жорстокості світу, який не здатен почути голоси розуму та ніжних сердець. І тоді, і сьогодні цей світ – безальтернативно жорстокий. І саме кохання в жорстокому світі долає “больовий поріг”, усвідомлюючи свою приреченість, але непереможність. Людина втратила здатність відчувати біль, звикла до жертв, втрат. Жорстокість – як страшна домінанта часу; віра – як випробування та порятунок; молодість – як смертельний поєдинок зі старим очманілим світом. Сподіваюся, ці мотиви знайдуть сценічну реалізацію саме в обмеженому просторі театрального “підземелля”. Такий простір, я переконаний, розкриє себе як несподівана і вражаюча трагічна метафора…”

Втім, усі секрети постановки розкривати передчасно. На головні ролі запрошені молоді талановиті актори.

Читайте також:

Франківські театрали розчулили європейців, показавши "Гамлета" на фестивалі у Гданську