Він живий – він ще не вмер. Ні попівськії тортури, ні тюремні царські мури, ані війська муштровані, ні солдати лаштовані в гріб його ще не звели, - лунало учора посеред площі перед готелем «Надія», біля пам’ятника патрону нашого міста – Великому Каменяреві Івану Франку.
Саме тут відбулись урочистості з нагоди 155-ї річниці з дня народження письменника, який, неначе підтверджуючи слова з вище наведеної пісні, для всіх нас залишається символом незламності українського духу. Учасники святкових заходів поклали вінки до підніжжя погруддя Каменяра на названій на його честь вулиці та до пам’ятника І.Франку перед готелем «Надія», а місцеві хорові та вокальні колективи виконали кілька пісень на вірші письменника.
«Іван Франко, - відзначив у своїй святковій промові заступник голови Івано-Франківської ОДА Роман Іваницький, - в кожному із нас у житті відбувся, починаючи з дитинства, оскільки кожна дитина пізнає його як прекрасного байкаря, в юності ми захоплюємось ним як автором сильної лірики, в зрілому віці пізнаємо його як потужного філософа».
Зі слів пана Іваницького, Великий Каменяр колись писав, що українці – це така нація, про яку люди в світі не завжди хочуть чути, то вони мусять декларувати про себе голосніше, ніж інші народи. «Так ми і робимо і голосно заявляємо про себе всюди у світі. - підсумовує чиновник, - Давайте ж не тільки у свята, а й будні відкривати книжку і читати те, що Іван Франко хотів донести до свого народу».
