Міська Рада Івано-Франківська викупила у Фонду Державного майна Івано-Франківський локомотиворемонтний завод. Впродовж кількох місяців поспіль триває боротьба мера Івано-Франківська за локомотиворемонтний завод. Щоразу нам розповідають, як важливо для міста зберегти це підприємство, ніби продаж локомотиворемонтного – це єдина існуюча проблема міста.
Наприкінці серпня мер оголосив, що нарешті переміг у цій боротьбі і придбав завод. І ось вже впродовж місяця Руслан Марцінків впевнено стверджує, що є новим власником заводу і навіть подав до Фонду держмайна кандидатуру нового керівника.
Втім виданню з достовірних джерел стало відомо, що один із акціонерів "Локомотиворемонтного заводу" подав новий позов до суду, про визнання недійними результатів купівлі-продажу підприємства.
Подібні позиви не є дивиною, адже навіть економічні експерти висловлюють занепокоєння щодо протиправності купівлі заводу міською радою.
Мар’ян Заблоцький, економіст, Голова ГО "Українське товариство економічних свобод", Голова ГО "Центр ефективного законодавства", заступник Голови "Української аграрної асоціації", у своєму блозі на сайті «Української правди» висловив власну позицію щодо придбання мерією підприємства.
Тобто, гроші платників податків, а саме жителів Івано-Франківська, були використані для купівлі непрофільного активу. Для мене реально було шоком, що міська рада має на це повноваження!
"Фонд робить усе можливе, щоб актуалізувати приватизацію в Україні..." – і продає завод місцевим органам? Серйозно? Де логіка? Це ж не приватизація – це ж "комунізація" якась (від переходу із державної власності в комунальну).
Виходить, що згідно з українським законодавством, завтра міська рада почне купувати заправки, ресторани, магазини, ферми, заводи, кар'єри і т.п. за наші з вами гроші і називати це приватизацією? Це абсолютно безглуздо!
Міська рада – це колегіальний орган, де державні службовці мають працювати виключно в інтересах міста. Надання їм права купувати різні бізнеси – небезпечна і потенційно корупційна дірка в їх повноваженнях.
Кошти місцевого бюджету далеко не бездонні. Як і в будь-якому місті є 100-500 проблем які потребують вирішення. Я впевнений, що Івано-Франківські лікарні і школи не купаються в достатку, впевнений, що далеко не жителі міста задоволені зарплатою та інфраструктурою. Дороги також завжди можуть бути кращі.
А тепер порівняємо суму, витрачену містом на завод, з іншими програмами у бюджеті міста на 2017 рік, загальна сума яких, доречі, менша, ніж 34 млн. грн.:
Тобто міська рада готова давати за завод в 100 разів більше коштів, ніж на розвиток туризму у місті чи підтримку громадських організацій інвалідів та ветеранів.
За ці 34 млн грн можна було б не тільки розширити діючі, але й запровадити нові програми, наприклад, навчання та реабілітації членів АТО, купівлі обладнання для нових призовників і т.п. Але міська рада вирішила, що кошти франківчан краще потратити на це:
Своє рішення Рада обґрунтовує збереженням робочих місць. Але завод і так хотіли купити приватні інвестори, просто з міською владою ніхто не захотів тягатись за власність.
Створення робочих місць – це роль приватного бізнесу, а не чиновників! Завдання чиновників – створювати бізнесу відповідні умови, а не конкурувати з ним за інвестиції.
На мою думку, слід обмежити право міських рад розпоряджатись коштами місцевих бюджетів. Кошти зібрані в громади повинні йти виключно на потреби громади, а не на купівлю заводів-забавок для чиновників!
Економіст, Голова ГО "Українське товариство економічних свобод", Голова ГО "Центр ефективного законодавства", заступник Голови "Української аграрної асоціації"
