Орест Білоус: “Донедавна жінки племені Дані в Індонезії жили в хатах разом зі свиньми”
Кілька років тому Орест Білоус покинув Україну та рідний Франківськ, не повернувшись із чергової подорожі. За його плечима 47 країн. Зараз він мешкає трохи у Лондоні, а трохи в Малайзії, започатковує свій туристичний бізнес. При цьому не полишає хобі — час від часу водить групи до Індонезії, Малайзії, Філіппін, Папуа-Нової Гвінеї та Сингапуру і пише туристичні гіди.
- Як ти опинився у Малайзії?
Навіть не знаю, як відповідати, це одна з моїх 47-ми країн, - їхав і приїхав. Які проблеми зараз опинитись будь-де в світі? Квитки купуються за 3 хвилини, більше 17 годин перельотів навіть не існує.
- Чим Джорджтаун кращий за Франик, а Малайзія за Україну?
Всім. Якби ти приїхала, ти б побачила. Це як порівнювати Росію і США, ну чи там Бангладеш і Польщу. Не можна порівнювати. В усіх рейтингах щодо рівня корупції, легкості сплати податків, верховенства права тощо Україна пасе задніх, а Малайзія там всюди зверху. Це вже шість причин: низький рівень корупції, легкість роботи і ведення бізнесу, елементарна податкова система, постійний розвиток країни (а не деградація, як в Україні), плюс надзвичайно смачна і здорова їжа, привітні, веселі і щирі люди, чудовий клімат і природа, а також присутність ринкової економіки, добра медицина, верховенство права — одним словом, усе! До того ж, я живу частково в Куала-Лумпурі, а ще частково в Лондоні, хоча останній рік там рідше.
- Цікаво, чому тебе привабила саме Азія? Адже ти міг обрати будь-яке європейське супермісто.
А що таке суперміста? Ти бачила фотографії Куала-Лумпуру, Гонконгу, Сингапуру чи Сеулу? Покажи мені хоч одне місто в Європі, яке так виглядає. Ну, і коли дуже хочеться, в Європу можна злітати. До речі, малайці - це європейці. У них поведінка центральноєвропейців, і звідси все випливає. Вони зробили круту країну.
- То у Малайзії легше починати бізнес, ніж в Україні?
Донедавна я писав англомовні туристичні гіди, так, розважався, підпрацьовуючи тревел-журналістом, але набридло, і я зараз зайнявся тут трохи іншим. Я тільки почав невеликий бізнес на Пенангу (штат в Малайзії, у якому розташоване місто Джорджтаун). В Україні працює декілька фірм, які працюють власне без мене, але скоро ми їх звідти виведемо сюди, бо там складно, тут просто. Та й гривня падає. А що може подобатись в бізнесі в Україні? Одна з найгірших у світі податкових систем, суцільна корупція, купа додаткових ускладнень, і так далі? Всі ж знають, як в нас робиться бізнес, але багато хто чомусь думає, що так нормально. А насправді це не так, світ Україну давно вже обігнав. Взагалі, в Україні одні з найгірших умов проживання серед країн Європи і Азії, і це не перебільшення.
- Розкажи про свою роботу тревел-журналістом.
Робота тревел-журналіста - це коли ти подорожуєш, тобі це все оплачують, і ти отримуєш ще й зарплату, яка не особливо велика, але тобі в цей момент багато, власне, і не треба. Якщо людям подобаються подорожі, то це, в принципі, непогана робота на деякий час. Спочатку це було хобі, а потім стало роботою, яка була одночасно і моїм хобі.
- Туристи, які повертаються з Азії, кажуть, що важко звикнути до тамтешньої їжі.
Наші туристи їздять дуже неправильно. Я в туризмі працюю дуже багато років, і росіяни й українці переважно "паляться" під час подорожей, живуть у дорогих готелях, харчуються в дорогих кафе європейською їжею в Азії і труяться, як таргани, від неї.
Всі європейці (норвежці, швейцарці, англійці й інші) живуть в середньому класі або дешевих гестхаусах і харчуються місцевою їжею, такою ж, яку їдять місцеві. В Україні я харчувався по кафе 2-3 рази на тиждень. Кожних два тижні їв таблетки від шлунку. В Азії за два роки харчування тричі на день їжею з кафе і стрітфуду зі мною не траплялось абсолютно нічого. А щодо смаку, Малайзія, Гонконг, Пекін, Корея, Сингапур вважаються місцями найсмачнішої їжі у світі. Українська їжа навіть на тлі європейської "нудна" і однотонна. Скажімо, 20 хвилин тому я пообідав Char Kuey Teow (смажені макарони з овочами та креветками) — це робиться за 5 хвилин на вулиці і коштує 12 гривень. Таких страв тут є видів із 300, від індійських, китайських до малайських і європейських.
- Твоє фото, де ви з аборигеном маєте ковпачки на інтимних місцях, зірвало Інтернет. Що це за плем'я таке?
Ковпачки називаються "котека", це елемент одягу племені Дані, які живуть у Папуа (регіон Індонезії). В Папуа є два основних племені – Дані і Коровай. Дані доступні для знайомства після більш-менш нескладної триденної подорожі від найближчого великого міста.
Дані, крім нещодавно нав’язаної індонезійської, спілкуються власною мовою, в якій є купа цікавих особливостей. Наприклад, в лексиконі відсутні букви “s”, “c” i “v”, а також немає латеральних приголосних в кінці слів. Тому ім’я Орест по-їхньому звучатиме як “Орет”, а що гірше, Vasyl – як “Кабо”.
Деякі з Дані до цих пір носять національний одяг, котека — це якраз один із елементів. Більшість Дані вже перейшли на сучасний одяг. Для того, щоб побачити оригінальні котеки, зазвичай треба пройтись один-два дні по горах до більш віддалених місць.
- У цього племені, мабуть, збереглися якісь цікаві обряди.
Дані дотримуються багатьох особливих звичаїв і обрядів, навіть таких, які офіційно заборонені. На одній з моїх фото в жінки ви не знайдете більшості фаланг на пальцях руки, які, згідно з правилами, вона відрізала, коли помирав старший родич.
Донедавна основною валютою Дані були мушлі, але після місіонаризації і вторгнення Індонезії їх перевели на рупії. Більшість населення досі живе в горах далеко від міст, але щоранку вони приходять в місто, щоб поміняти продукти на рупії. Торгівля проходить на міських ринках, які запаскуджені вже містечковими Дані. Уряд Індонезії намагається не дозволити папуанцям розбагатіти. Міста бідні і неохайні, яванські індонезійці, окрім рупій і мови, принесли також уміння запаскуджувати все навколо.
На відміну від особливо акуратних поселень в горах, облаштованих племінними Дані. Там усюди краса і чистота. Кругові традиційні будинки використовуються для житла і готування їжі. В таких самих менших хатках поруч живуть свині.
Свині є одним з основних засобів для існування Дані. Років п’ятдесят тому, до приходу місіонерів, свині жили в будинках з жінками, а чоловіки – в чоловічих хатах. Жити з дружиною було заборонено. Чоловіки навідували жінок лише зранку та ввечері, щоб поїсти і поробити дітей. “Wam ore abet aret o”, - ще донедавна популярний вислів серед Дані, каже, що “жінка таки є другою половиною свині”.
Добра свиня може коштувати 8 мільйонів рупій (850 доларів), що на місцеві гроші є неймовірною сумою і вистачає для забезпечення життєдіяльності одного села на 2-3 місяці.
А “забезпечення” їм потрібне. В середньостатистичному селі на відстані 2-3 днів пішки від міста немає не те що ліків, там рідко коли їдять рис. Діти через погане й одноманітне харчування (солодка картопля, капуста і все!) багато хворіють і ходять з розпухлими животами.
Ходити, між іншим, їм доводиться багато. Найближчі поселення розташовані на відстані 1-2 дні пішки, найдальші – кілька тижнів. Жінки досі носять сумки, що одягаються на голову, в яких транспортується все – від солодкої картоплі до дітей. Між іншим, дуже раціональний підхід, і, як на мене, зручніше і гарніше за будь-яких Гуччі.
Розмовляла Наталка ГОЛОМІДОВА, ГК
