Одруження – визначна подія, яка символізує народження сім’ї та нового етапу в житті пари. У народі нерідко говорять, що шлюби укладаються на небесах, і відбувається це тоді, коли серця людей поєднуються під час обряду вінчання.
Журналістка Фіртки розпитала в отця Йосафата Бойка, настоятеля парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, як впоратись з труднощами та непорозуміннями у сім’ї.
Далі подаємо пряму мову:
Інколи Господь ще навіть дає подружжю таку ласку — прийти на розмову чи то до священника, чи до духівника, чи навіть до якогось доброго психолога. Це важливо, бо є різні ситуації й відповідно різні ділянки компетенції. Це велике питання, коли людина хоче прийти по допомогу.
Але інколи буває, що люди на таку розмову приходять вже зі своєю установкою «ми маємо розійтись», або я знаю такі випадки, коли двоє ідуть до психолога і він запитує: «У якому напрямку працюватимемо: щоб ви залишилися разом чи щоб мирно розійшлися?». Це однозначно неправильно, бо ми говоримо про сім’ю, де є двоє людей, які зобов’язалися жити разом, а не втікати від труднощів. З християнської точки зору, це не правильний підхід.
Є такі випадки, коли подружжя приходить на духовну розмову і ми працюємо втрьох. Я ставлю їм запитання і ми відкрито обговорюємо проблеми. Якщо подружжя "не вилікує" свою проблему, з часом вони накопичуватимуться, так і розбіжаться. Що далі? Є хтось, хто в цьому вбачає проблему, а є хтось, хто ні.
Коли ще є діти — це ще інша ситуація. Бо тоді діти залишаються, або без уваги тата, або без уваги мами. Кожна сім’я — це окремий світ. У християн немає іншої альтернативи сім’ї, окрім як чоловік і жінка. І вони беруть на себе відповідальність жити аж до смерті разом: в любові, вірності, чесності та послуху подружньому. Це є ідеал сім’ї.
Шлюб — це завжди про двох людей, які одружилися, бо любили одне одного. І ця любов не просто емоційна і поверхова, а любов як вияв волі людини. Священник завжди на шлюбній присязі запитує: «Чи ти хочеш взяти її за жінку чи його за чоловіка?» Відповідають: «Хочу!». Це і є волевиявлення.
У цей момент дуже важливо розуміти, що любов — це не просто емоції. Бо ті емоції — це все дуже тимчасове. І нема у шлюбі такого хочу чи не хочу. Чоловіче або ж жінко, ти хотів і ти себе зобов’язав перед Богом аж до смерті. Треба розуміти відповідальність.
Щоб тримати у подружжі духовну єдність – треба молитися. Подружжя в цілому складається з багатьох єдностей. Є, наприклад, банальна єдність на кухні, коли вони їдять разом, є єдність статева, і це щось набагато більше, ніж звичайна фізіологія людини, бо Бог поблагословив. Тому навіть церква говорить про подружній обов’язок: чоловік або дружина без поважної причини не можуть відмовляти одне одному у статевих стосунках. Ця єдність також важлива. Подорожі, відпочинок разом — це також єдність.
Але з душпастирського досвіду наголошу: якщо є духовна єдність, статева і люди проводять час разом — це приноситиме велике задоволення. Але якщо немає духовної єдності, все решта в якийсь час починає набридати, і вони подружжя вже не триматимуть разом.
Разом з тим, якщо в підготовці до шлюбу про це не говорилося, і люди не були готові, вони все одно можуть досягнути духовної єдності. Але люди повинні дійти до цього: слухати поради, відвідувати навчання, читати відповідну літературу чи врешті-решт Святе Письмо. Треба бути відкритим до правди, пізнання. В ідеалі про духовну єдність треба говорити до шлюбу. Все інше набудеться.
Інколи через біду, через хворобу, через конфлікти та непорозуміння подружжя приходить до цієї єдності. Бог так упокорює їх, щоб дати зрозуміти, що «женячка» на їхньому геройствуванні не тримається. Інколи треба, щоб хтось збоку сказав нам про це прямо.
Якщо людина не живе так, як думає — почне думати так, як живе. Ми, як християни, повинні підлаштувати наш спосіб життя під наше християнське мислення.
Детальніше читайте у матеріалі.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
