Кожен повинен наближати перемогу на своєму фронті, - отець Йосафат Бойко розповів про волонтерську діяльність церкви (ФОТО)

З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України громадяни активно долучилися до спільної боротьби проти ворога. Хтось захищає країну в зоні бойових дій, хтось же – в тилу.

Відтак, цього разу журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, про його досвід волонтерства та благодійності церкви у час війни.


Коли ви розпочали активно волонтерити?


Волонтерською діяльністю ми займаємося вже давно, однак з початком повномасштабного вторгнення почали працювати ще інтенсивніше. Перед тим з парафіяльною спільнотою багато років поспіль допомагали потребуючим сім’ям.

Маємо у списку таких приблизно сто сімей, які живуть в Івано-Франківську та навколишніх селах. Про їхні потреби ми дізналися через знайомих, «Карітас» та інші благодійні організації.

І тоді вже старалися двічі на рік готувати їм продуктові набори: це було те, чим наші віряни ділилися, приносили, ми сортували, і тоді розвозили для цих сімей.

Коли почалася війна – зрозуміли, що цей напрямок треба розвивати, бо хтось захищає наші землі на фронті, а хтось повинен працювати в тилу.

Я завжди кажу своїм парафіянам, що кожен мусить допомагати. Стільки, скільки може і тим способом, яким може, - і лише тоді може спати спокійно. Якщо може більше, а не робить, або взагалі не робить - то совість має мучити.

Допомагати має кожен в міру своїх можливостей. І ці можливості знає сама людина перед Богом.


Як ви заохочуєте вірян активно долучатися до допомоги ближнім?


Завжди, коли йдеться про благодійність, я наголошую, щоб це робили за внутрішнім покликом, виконуючи заповідь Божу.

Тобто чинити добро, але не задля похвали, грамоти чи подяки, а пам’ятаючи слова Ісуса:

«Все, що ви зробили одному з моїх найменших – ви мені зробили. І все, чого не зробили одному з моїх найменших – ви для мене того не зробили».

Якщо взяти Біблію, то там є ще такі слова:

«Нехай твоя ліва рука не знає того, що робить права».

Мається на увазі, щоб ваша милостиня була таємна, тобто людина повинна робити все це не на показ.

Однак, на заперечення цьому є ще інші слова у Святому письмі, коли Ісус каже до християн: нехай ваше світло світить перед людьми, щоб інші, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли Отця вашого, що на небі.

Відтак, де є межа? Щоб знали чи не знали? А все це залежить від ситуації та від людини, себто який намір вона має. Коли ми робимо добрі справи - то не маємо чекати на подяки чи похвалу.

Однак, є багато волонтерських організацій, від яких люди очікують «здоровим» способом якоїсь звітності. Бо коли людина допомагає – то хоче знати, куди пішли ті чи інші кошти, або інші засоби.

Добрі справи для християн – це не опція, це обов’язок. Дуже люблю цитату апостола Павла:

«Поборюйте зло добром».

І саме війна вимагає від нас усіх зрозуміти ці слова на практиці, тобто конкретними добрими ділами поборювати всяке зло.

Кожен повинен наближати перемогу на своєму фронті.


Розкажіть, будь ласка, детальніше про ваш фронт волонтерства.


Від початку вторгнення ми, як і всі інші, думали, що кожен щось робить, а чим ми можемо бути корисні? Що робити, за що взятися? І найперше, що ми зробили – це збірку коштів в неділю.

Я взяв ці гроші, розділив на дві частини і одну віддав спілці жінок, які готували їжу для військових, а іншу частину – в Карітас.

Тоді вже на наступний день почалися різноманітні ініціативи, дзвінки, пропозиції. Більше того, ми почали працювати з нашими людьми, інші це бачили і самі також долучалися.

У перші дні війни також хотіли допомогти й ті українці, які живуть за кордоном, але не знали як. І так Господь посилав нам таких людей.

В нас вийшов такий центр гуманітарної допомоги.  До нас по допомогу зверталися багато переселенців. З цього й почалася наша діяльність.

Згодом ми вже напрацювали таку базу потребуючих людей. Організовували з ними зустрічі, спільні молитви і після цього ділилися з ними тим, що мали.

Також, бувало, пропонували їм зробити добрі справи, попрацювати на території храму, тим самим заробити якусь копійку для власних потреб.

Однак, охочих зголосилося небагато. Була одна сім'я із Вишгорода, то вони і волонтерили, і допомагали нам у господарстві за кошти.

Деякі ще приходили обробляти квіти у грядках, але більшість не приймала такі пропозиції. Мабуть, в них на це були свої причини.

А ми допомагаємо тою допомогою, яку інші свідомі люди, християни, дають. Вони весь тиждень працюють, а в неділю приходять до храму і дякують за можливість працювати та допомагати іншим.

В міру того, що ми могли дати – давали, але й паралельно давали альтернативу заробітку коштів. Причому це така робота, яка посильна усім: полоти квіти, чистити рови, збирати сміття.

Це ті речі, якими можна послужити громаді, і відповідно зі спільної церковної каси ми б їм допомагали.


А як щодо військових, чи доводилось певним чином їм допомагати?


Так, регулярно ми маємо візити й військових.

От днями до нас завітали з Харкова наші добрі знайомі, які тут збирають волонтерську допомогу і везуть як для військових, так і для мирних жителів в зоні бойових дій. То ми для них передали продукти і засоби для підтримання гігієни.

Також приїжджають благодійні організації. Зараз у нас є багато продуктів - то ми ними й ділимося. Буває, люди телефонують мені і кажуть, що мають консерви, макарони чи крупи і хотіли б поділитися.

Тоді вони привозять, ми на складі сортуємо і передаємо тим, хто потребує.

І так щодня: хтось приїжджає забирати чи навпаки привозить.

Для себе я роблю таку внутрішню звітність, кому ми роздаємо допомогу. Є також багато місцевих людей, які приходять попросити, бо вони у складних життєвих умовах. Є такі, що втратили роботу, а ціни зросли, і для багатьох це випробування. Це при тому, що ще навіть не почали оплачувати за комунальні послуги взимку.

Тому, звичайно, у людей є моменти тривоги і переживань.


Скільки волонтерів задіяні до вашого центру гуманітарної допомоги?


Наш волонтерський центр очолюю та контролюю я, але мені допомагає ще один священник - о. Василь, брати-семінаристи, які з нами на парафії, сестри-монахині та активні парафіяни. Вони активно включаються і все знають.

Якщо мене немає на місці – то узгоджуємо з ними все в телефонному режимі і вони знають, що, коли й кому відправити та як оформити звітність.


Чи бували у вас випадки, коли військові зверталися до вас, як до священника, за психологічною допомогою чи за підтримкою?


Звичайно, приблизно з 10 військовими я регулярно спілкуюся в телефонному режимі, або ж коли вони приїжджають на розмову, посповідатися чи на молитву.

З деякими підтримуємо зв'язок, які постійно в зоні бойових дій, деякі несуть військову службу тут поблизу.

Безперечно, є моменти, коли треба приділити час, поспілкуватися. Я розумію, наскільки для них важливо, щоб їх хтось вислухав, адже заради нашої свободи вони жертвують собою.

Тут, у відносно мирній частині України, ми спокійно молимося, спілкуємося, ходимо один до одного в гості, але все це завдяки їм – нашим військовим. І тому дуже важливо приділити їм час, коли вони того потребують.

Військові часто показують мені фото чи відео міст, що там залишилося після ворога. Багатоповерхівки без вікон, спалені, зруйновані. І ти усвідомлюєш, що маса народу залишилася без житла. До цього не можна бути байдужим, навіть, якщо хтось до кінця не усвідомлює цього.

Нас має боліти те, що деякі наші співгромадяни залишилися без житла.

Кожна людина потребує, щоб її вислухали. Жінка хоче, щоб її вислухав чоловік, чоловік потребує, щоб вислухала жінка. Діти хочуть уваги батьків, і навпаки - батьки хочуть, щоб діти з ними були.

У випадку парафії я дуже ціную увагу наших вірних, а вони цінують, коли я їм приділяю увагу. І все це за звичайних умов.

Уявімо собі сьогоднішню ситуацію, коли війні передував період карантину, люди були закриті і не мали можливості зустрічатися та спілкуватися, а тут до всього додається ще й війна.

Зрештою, уявіть, яку потребу виговоритись мають сім’ї, які втратили на війні рідного чи близького.

Мені, як священнику, доводилось багато разів хоронити наших воїнів. Це велика трагедія не лише для сім’ї, але й для всіх нас, бо це молоді люди. Іноді це хлопці, які були всього кілька років одружені і залишили двоє-троє маленьких діток, молодих дружин.

Ми зобов'язані це розуміти, нам не може бути на це байдуже. Цим людям потрібно допомагати: кожен, чим може та скільки може. Зокрема, і увагою, і часом, і фінансами.


Якою є діяльність вашої парафії загалом?


Діяльність кожної парафіяльної спільноти є дуже різноманітна, однак є одна велика спільність. Це молитва.

Також християнська спільнота має бути дуже уважна до того, щоб в її окрузі не було потребуючих людей, про яких ніхто не знає.

Ми маємо це бачити, бо може наш сусід не має за що купити продукти, або не має чим заплатити за комунальні послуги. На це треба реагувати, бо це належить до духу християнської спільноти.

Попри благодійну діяльність ми також мусимо виховувати молоде покоління. Тому праця з дітьми і молоддю є дуже важливою.

Спільнота, де є лише люди похилого віку, приречена на вимирання. Повинні бути різні вікові категорії.

Серед наших парафіян є дуже багато молодих сімей з маленькими дітками. Ми тому дуже радіємо, але й розуміємо, що для того, аби забезпечити добре виховання, не останню роль відіграють фінанси.

У дітей треба інвестувати також час, емоції, навчати, розвивати таланти.

Нас часом дивує, що в час війни є люди-непатріоти, яким все одно, чи буде Україна, або ж якою буде церква: чи українська, чи промосковська.

Але це не властиве людині, яка думає про своє майбутнє і переживає за свій розвиток. Навпаки треба вміти вибирати добре та відкидати зле.

Якщо людині байдуже - це наслідок того, що у дитячому віці нею ніхто не займався. І тут немає вини на комусь одному, бо за виховання наших дітей відповідають батьки, держава та церква. І одне інше ніколи не замінить.

Ми говоримо про повноцінне здорове духовне виховання, без релігійного фанатизму. Дитина має знати, хто вона.


Як саме вихованням молодого покоління займаєтеся ви у своїй парафії?


До прикладу, ми організовуємо суботні ораторії. Це слово латинського походження від «orare», що в перекладі означає «молитися».

Ораторії – це такі середовища при церкві, які займаються вихованням дітей.

Їх вперше організовував італійський святий педагог Іван Боско. Він жив у ХІХ століття на півночі Італії в Турині і заснував ціле монаше згромадження, яке займалося вихованням дітей та молоді.

Я завжди раджу парафіянам переглянути фільм «Дон Боско», який, до речі, є в українському перекладі. Там якраз про те, як він займався дітьми при церкві.

Словом, на наших суботніх ораторіях з дітьми час проводять священники, семінаристи і сестри-монахині. Для маленьких відвідувачів придумують заняття, якесь невелике навчання, зокрема розповіді про життя святих.

Ще грають ігри, серед яких більярд, діно, футбол, настільні та розвиваючі ігри. Маленькі діти до п’яти років приходять з кимось із батьків і займаються ручними розвиваючими іграми: щось вирізають, клеють, малюють.

Також маємо недільну школу. Це вже по вікових категоріях, їх навчають катехизму. Такі заняття у нас відбуваються щосуботи та щонеділі від вересня до травня.

Крім того, організовуємо з дітками різні паломництва, поїздки, літні та зимові ораторії тривалістю в тиждень, активні відпочинки, змагання.

Відтак, приблизно 150-200 дітей беруть в цьому участь.


Що можете розповісти про майбутній дитячий садочок при парафії, який зараз ще на етапі будівництва?


Зараз у нас є ще центр духовного розвитку дитини під назвою «Ковчег». У ньому якраз готують дітей до дитячого садочку, який ми будуємо. Цей процес триває вже два-три роки, коли протягом дня вихователі займаються з дітьми.

Маленькі християни приходять з міста та з навколишніх сіл. Маємо приблизно 30 таких діток.

Можливо, весною перейдемо в садочок, бо не встигли завершити будівництво. Ще бракує благоустрою, опалення та кухні. Це доволі коштовні речі.

Садочок має таку ж назву – «Ковчег». Він розрахований на 120 дітей і ми його будуємо вже три з половиною роки. Все це будуємо спільно з парафіянами. Дуже багато людей підключається.

В неділю під час служби я розповідаю, що ми вже зробили, як зробили, а що ще потрібно. На шляху нам трапляються потрібні люди, які готові допомогти чи то фінансово, чи то будматеріалами.

Ми вважаємо, що дітям потрібно прищеплювати важливі цінності змалечку.

Тобто у садку буде духовно-патріотичне виховання. Ми маємо виховати дітей, які будуть свідомі того, що вони християни та українці.


Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Священник з Івано-Фрнаківська Іван Гнатюк ламає стереотипи про церкву (ВІДЕО)

Священник Коломийської єпархії УГКЦ став капеланом у 102 бригаді Сил тероборони ЗСУ Івано-Франківщини


20.09.2022 Тіна Любчик 1181
Коментарі ()

24.09.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як продовжувати або почати працювати під час війни, не травмуючи себе.

533
20.09.2022
Тіна Любчик

Фіртка поспілкувалася з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, про досвід волонтерства та благодійності у час війни.

1181
16.09.2022
Тетяна Дармограй

Іванофранківець на фронті не вперше. «Шериф» захищав Україну від російської орди ще у 2014 році, коли окупанти вторглися на територію українського Донбасу. Тепер його бригада знову зупиняє російську армію на сході України.

2679
12.09.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши.

1077
07.09.2022
Андрій Левкович

Давні греки мислили час в багатьох іпостасях (як лінійний, циклічний, миттєвий…), головні з яких дві – час, як черга слідування подій і час невловної миті змін.

1320
31.08.2022
Тіна Любчик

Журналістка Фіртки дізналась у Миколи Рожка, ректора Івано-Франківського національного медичного університету, наскільки заклад готовий до нового навчального року та як готуватимуть майбутніх медиків.    

2691

З 1 по 5 вересня на Запорізькій АЕС працювала місія МАГАТЕ. За результатами свого візиту вони представили звіт з фактами та рекомендаціями.

1034

Татуювання на тілі людини явище не нове, і в сучасному світі доволі поширене, лише у нашому суспільстві до нього ставились і здається ставляться доволі стримано. До малюнків на тілі відносяться по-різному: хтось ними захоплюється,  а хтось подекуди

1602 1

Вважаю, що некоректно визначати, що церква продукує забобони. Кредо віри визначає «Вірую в єдину святу .. церкву», то ж святість і забобони несумісні.

1846

На щастя, переважна більшість держав світу розуміє справжню ситуацію в російсько-українській війні. Хто на кого напав, хто обороняє по праву свою територію, і де тут світла й темна сторона. Але в міжнародному праві та відносинах самого розуміння мало.

1928
01.10.2022

У Калуші соціальна їдальня для вимушених переселенців працює на базі другого ліцею.  

113
24.09.2022

В області розпочали сівбу озимих зернових культур.  

453
18.09.2022

Аби на власні очі побачити, що навіть попри війну в Україні, підприємці не лише працюють, а й заробляють і дають роботу місцевим.

661
29.09.2022

У Крихівцях при парафії Святих Кирила і Методія будують дитячий садочок, який матиме назву «Ковчег». Цей процес триває вже 3,5 роки.  

197
24.09.2022

Відомо, що на рештках костелу почали зводити дерев'яну будівлю у 1900 році. Відтоді 36 років у ній молилися жителі двох сіл — Креховичів і Брошнів-Осади.

744
18.09.2022

Депутати Івано-Франківської облради просять керівництво держави заборонити Українську православну церкву Московського патріархату в країні, ініціювати розслідування її діяльності та покарати винних за колабораціонізм.

642
12.09.2022

Зокрема, віряни молитимуться за мир в Україні, припинення війни та за всіх військових.  

846
26.09.2022

Це вже другий фільм режисера та кінокомпанії. Якщо першим фільмом в українському прокаті була новорічна кінокомедія «Все буде Ок!», то «Патерн» знятий в жанрі конспірологічного трилера.  

459
30.09.2022

Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна буде вести перемовини тільки із новою владою росії.  

129
27.09.2022

Подоляк наголосив, що після успішного контрнаступу Збройних сил України на харківському напрямку політична еліта Росії почала розуміти, що вона може програти війну, а країни світу переконалися в слабкості армії та військово-промислового комплексу Російської Федерації.

329
24.09.2022

Крім того, він наголосив, що світ "абсолютно справедливо" відреагує на так звані "референдуми", які окупаційна влада намагається зараз провести в Криму та в інших частинах України, які вона "поки контролює".

444
18.09.2022

Окрім того, керівництво Збройних сил наголосило, що «керується принципом єдиноначальності» і «не допускає всередині військового колективу розколів».

557