«Мені 11, а мені 7. Але ми подружки», – навперебій розповідають ці дві милі щебетухи. Іванка та Валерія вихованиці Містечка милосердя святого Миколая.
Дівчатка розповідають геть усе: як пройшов день, які оцінки отримали у школі і що було сьогодні на обід. От тільки про батьків діти воліють не згадувати. Рідних їм замінили сестри-монахині. Як і трьом десяткам вихованців цього будинку-інтернату.
«У нас тут різні діти: від півтора рочків і до повнолітніх. Ми дуже дякуємо цим людям, які про нас не забувають», – каже Сестра Марія Миру.
Бо ж існує заклад в основному за рахунок благодійників. І сьогодні вони їх навідали.
«Ми почали допомагати цьому закладу ще років 5 тому. Завдяки благодійному фондові Олександра Шевченка возимо діткам усе: від їжі до постільної білизни. На жаль, такі заклади фактично покинуті напризволяще. Тому їм завжди потрібна допомога. А бачити усмішки на дитячих обличчях – це найкраща мотивація повертатись до них знову», – каже помічник-консультант народного депутата України Олександра Шевченка Юрій Стицюк.
Цього разу в сиротинець привезли продуктові набори. Макарони, крупи, борошно, олію, цукор, солодощі, чай та каву. Понад півсотні таких пакунків розділили поміж двома закладами. А тому вирушаємо до наступного. Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей. Тут теж зо три десятки вихованців. І у кожного – своя життєва історія.
«Ці діти – на утриманні держави. Але самі розумієте, що цього завжди не вистачає. Їх треба одягнути, взути, відправити до школи. І зрештою, добре нагодувати. А готуємо ми 5 разів на день», – розповідає вихователька, колишня директорка Центру Марія Серденько.
«Та на щастя, ми тримаємо постійний зв’язок із меценатами. І зокрема, благодійним фондом Олександра Шевченка «Новий Івано-Франківськ».
Помічник-консультант народного депутата України Олександра Шевченка Тарас Яворський розповідає:
«Ми тримаємо зв’язок із вихователями. І завжди знаємо, що дітям потрібно. От продукти харчування – це те, що треба завжди. А так, то допомагаємо побутовою хімією, підгузками, постільною білизною. Всього й не перелічити. Та найбільше, чого потребують ці діти – це доброта і увага.»
