Книгарні заповнені літературою зі специфічними назвами: «100 кулінарних порад», «Как стать VIP-женой», «1001 способ поймать удачу», «Золотые идеи успеха», «Секреты настоящей леди» тощо. Ці видання, судячи з накладів та коментарів продавців, мають постійний попит. Відповідно, ми можемо припустити, що існує значний прошарок населення, пересічні представники якого насправді переконані, що успіх можна як біологію або арифметику вивчити за рекомендованим підручником. Що «секрети справжньої леді» набуваються не досвідом справжньої леді, а читанням творів якоїсь досвідченої чи відомої світської (напівсвітської) дами.
Ми намагаємося уявити читача подібних порадників-підручників. Уява вимальовує провінційну дівчину (хлопця) з небагатої родини, стурбовану (стурбованого) цим загадковим словом «успіх». Стурбованих пошуками паролей, кодів та шифрів, котрими відчиняють таємничі двері, що ними можна з «нічого» потрапити у «щось». У щось мерехтливе і привабливе. У той світ, де люди їздять не маршрутками, а «поршаками» і «лексусами», живуть на обладнаних басейнами віллах і займаються коханням з цибатими моделями. Кінофільми і серіали щоденно (якщо не щогодинно) демонструють «простим людям» варіанти і версії такого вітринно-глянцевого «буття-в-успіху».
Читачі книг-порадників є шукачами секретних паролів. Вони переконані, що існує певний набір слів, жестів, понять, поведінкових схем, «дорожних карт», за допомогою котрих пересічна людина (проста людина, маленька людина, свій до свого, лузер, лох) може перейти з того світу, де смажать котлети і п’ють «перлову» до іншого, того, що у серіалі. Де щоденно хавають омарів з лангустами і п’ють елітну «коніну». Шукачів паролів можна зрозуміти. Омріяний світ поряд. У тому ж смітнику, куди шукачі паролів скидують своє лушпиння, скромно лежать використані сусідами-«небожителями» пляшки від напоїв, що вартують шість-сім місячних зарплат «простої людини».
Першою «білясмітниковою» думкою шукачів є те, що світ влаштовано вкрай несправедливо. Але вони вже знають, що колективні форми боротьби з несправедливістю (революції) до доброго не приводять. Залишається шукати паролі насамоті. Найпершим з досяжних паролів є «продатися». Найпростіше продається молоде гарне тіло (самооцінка відбувається без консультацій спеціалістів, переважно перед хатнім дзеркалом; трусики знімаються, живіт втягується). Але, на відміну від Заходу, притомного ринку сексуальних послуг та системи національних кастингів в нас досі не сформовано. Тому дев’ять з десяти спроб безпосередньо використати «дари природи» закінчуються або невдало або ж не зовсім вдало. На радість нашим численним кухонним моралістам, які проголошують секс-паролі забороненими і грішними.
Моралісти пропонують альтернативний універсальний пароль: «здобуті знання». Враховуючи, що носії якісних знань в Україні практично відсутні, «парольний» сенс вітчизняного навчання приблизно дорівнює користі від прочитання книги «100 секретов успеха». Цього вперто не розуміє старше покоління, яке посилає нащадків за паролями до ВУЗів – «як дурного по вівці». Тим не менше декому з нащадків вдається знайти на учбових помийках нечисленні «команди прориву», приєднатися до них і здобути справжні знання-паролі.
Третім типом паролів є «блат». Цей суто «східний» спосіб прориву до успіху також спрацьовує не завжди. Й чим далі, тим слабше. Натомість, впевнено набувають сили його західні «родичі» - корпоративні суспільні паролі. Членам корпорації надаються бонуси! Здається, за цим типом «парольності» - майбутнє. Саме у корпоративних «тусовках» тепер відбувається «первинний відбір» людського матеріалу. Ті, хто його пройшов, допускаються до «ліфтових кабінок» кар’єрного зростання. До певного типу успішності.
Четвертий тип паролів – «специфіка мислення». Якщо ви володієте особливими якостями інтелекту – творчими, аналітичними тощо – ви дістанетесь до первинних паролей «суспільної заявки» на ці якості. Те саме з емоціями та індивідуальними особливостями організму. Жорстокі і витривалі потрібні правителям світу сього не менше за консультантів і митців.
Й ще одне, про що зазвичай не пишуть книжки-порадниці. Паролі відбору відкривають ті двері, які, відкриваючись, змінюють нас самих. Мешканці іншого світу – це насправді мешканці іншого світу. За успіх треба платити. Не часом і не працею. А чимось таким, що є у буддійських ченців і немає у офісних менеджерів вищої ланки. Неприналежністю до структур світу. Незадіяністю у «механізми відповідальності» світу. Але це, мабуть, тема інших порад іншим бідним.
