«У вас унікальна країна! Але чому так погано живете?» – якось почув у розмові від одного знайомого іноземця. А дійсно чому? На думку сплили спогади мого юнацького сприйняття майбутнього. Тоді в ЗМІ масово популяризували життя в розвинених країнах Заходу. І з того випливало, що найвищу цінність має людина з усіма її правами та свободами. Натомість будь-яке вчинене проти особи порушення каралося і влада несла відповідальність – як моральну, так і матеріальну. Думалося, що так буде і в нас.
Однак сумніваюся, що ми за останні 22 роки щось подібне побудували в Україні. На жаль, багато можновладців заробляють на бюджетних коштах та вирішують в основному власні проблеми. Більше того, свої прорахунки і помилки чиновники, як правило, виправляють коштом громадян. Тих, хто їх фактично найняв на роботу…
Так, допустив хтось брак у роботі, і димоходи в одному з будинків на вул. Набережній, що в Івано-Франківську, стали непридатними для використання газових колонок. Що ж газове господарство позаглушувало колонки, а люди змушені купити нові колонки і оплатити ремонт димоходів. А чому вони терплять ці незручності і несуть матеріальні витрати, а не чиновник недбайливий, що колись допустив халатність своїх підданих.
Влада стимулює до бездіяльності і пасивності громадян. Замість сприяння досить часто бачимо тільки шкоду в діях держслужбовців. Зокрема, виробило керівництво гаражного кооперативу №15, що в Пасічній, державний акт на постійне користування землею в 2001 р., а тепер звернулося за кадастровим номером. І треба було це їм робити? Адже після розмежування меж населених пунктів територія гаражного кооперативу опинилася уже не в Івано-Франківську, а в с. Угринів, і по-новому треба виробляти всю документацію. Чиновники собі щось малювали на карті, а в людей свіжа головна біль і матеріальні витрати.
А ще кумедний випадок стався в пані Олени в результаті її звернення в міліцію за допомогою. У неї спочатку вкрали велосипед, потім транспортний засіб і зловмисника зусиллями родини було знайдено. А далі п. Олена як законослухняна громадянка звертається в міліцію. Почалися слідчі дії, а велосипед все не вдається забрати з відділка міліції. Тепер пані Олена телефонує на «урядову лінію», пише листи в прокуратуру і заказує себе більше ні за чим не йти до влади.
Реальніших втілень владного гасла «почуємо кожного» складно придумати. Тільки б люди у ставленні до чиновників не розпочали реалізовувати гасло «знайдемо кожного»…
Опубліковано у виданні : Галичина. – Івано-Франківськ, 2013. – 10 жовтня. – С.3.
