Нерідко на вулиці можна побачити, як дитина кричить і тупотить ніжками, а мати у відповідь на нього лається, намагаючись заспокоїти. Це найяскравіший приклад дитячої агресії, з якою доводиться мати справу дорослим. Чому діти стають агресивними, у що це може перерости та як з цим боротися у розмові з базис-консультантом позитивної психотерапії Ольгою Радченко.
Ольго Борисівно, розкажіть, що таке "агресія" і як вона проявляється в дітей?
Агресію слід розуміти, як напад. Однак, агресія теж буває різною. Її можна поділити на нормальну агресію, яку називають інстинктом самозбереження, та неприродню агресію, коли дитина без причини починає нападати, робить все наперекір батькам, спеціально розкидає іграшки, тоді, коли їй кажуть їх прибрати, і так далі. Сюди також відносяться спалахи дратівливості, непослух, надмірна активність, войовничість, жорстокість.
Що є причиною такої поведінки?
Немає єдиної причини, яка викликає дитячу агресію, але друга сторона завжди є, бачимо ми її чи ні. Можливо дитині колись сказали, що вона дурна, це пішло всередину і в якийсь момент просто вибухнуло. Та зазвичай, дитина просто когось копіює.
Справа в тому, що багато дорослих помічають тільки погану поведінку своїх дітей, але при цьому абсолютно не аналізують свої вчинки. Наприклад, дитина бачить, як тато піднімає руку на маму. Вдома вона не може проявити агресію, оскільки тато сильніший, а дитина бачить, що хто сильніший – той виграє. Тому, коли ця дитина приходить до середовища, де є слабші вона вирішує показати, що вона краща, бо сильніша.
Є частина людей, які все своє життя живуть з тим, що агресія це нормально і хто сильніший - той зверху.
А якщо в сім’ї немає насилля?
Чужа сім’я то темний ліс. Дуже багато людей живе за такою ширмою, де про люди в них все добре, а по факту там може бути зневага і до жінки, і до чоловіка. Звичайно бувають різні варіанти. Кожна сім’я має свої особливості. Можливо в сім’ї і справді все більш-менш добре, та це може бути сім’я на зразок хіпі. Тобто ми всіх любимо і нікому здачі не даємо, а дитина в цей час бачить, що її всюди «дзьобають». В цей час в неї накопичуються емоції, які згодом вибухають. Як кажуть, крапля камінь точить, і десь цей камінь таки тріскає.
Буває, що патологічна агресія набувається через те, що на дитину не звертають уваги. Адже, батьки-трудоголіки часто тікають в роботу, а діти дають собі раду як можуть. Або з дітьми просто не говорять і якісно не проводять з ними час. Коли цього немає, то дитина вимагає любові, що провокує напад. З дитиною треба говорити, пояснювати, гратися.
Ще один проблемний момент - це коли дитині не дозволяють виявляти агресію. Коли б’ютьі не дають плакати. Дитина має право себе захистити. Тобто, їй не потрібно казати: «Це неправильно», «Ти не слухняна» або «Чемні діти такого не роблять». Себе захищати це природній інстинкт і є умовою життя. Крім того, в нас є дуже багато заборон, а чому дитині не можна робити того чи іншого ніхто не пояснює.
Також не варто забувати, що агресія може проявлятися навіть, коли в сім’ї надмірно дитиноцентрична ситуація - коли все дозволяють. Це теж провокує до того, що немає розуміння, що можна робити, а що ні.
Чи може надмірна опіка стати причиною агресії?
Звісно. Надмірна опіка – це намагання зробити з дитини слухняну ляльку і кожна нормальна людина десь в певний момент на це відповідає агресією. Але взагалі це здорова агресія, бо дитина відчуває, що їй не дають дихати і розвиватися як особистості.
А як допомогти дитині впоратись з нападами агресії?
Екстравертам в цьому плані краще, бо вони агресію виводять навіть побігавши й покричавши. Інтроверти тримають ці речі в собі, а в тихому болоті чорти водяться.
В будь-якому випадку потрібно знайти спосіб, який допоможе дитині виплеснути емоції. У кімнату хлопчика можна повісити боксерську грушу, у разікрайнього невдоволення дозволити дитині вдосталь покричати. Ні в якому разі не можна намагатися «заглушити» емоції, бо важливо саме перенаправити енергію в мирне русло.
На якому етапі батькам варто звертатись до психолога?
Чим раніше батьки помітили труднощі, які виникають у них з дитиною – тим простіше виправити ситуацію і разом з фахівцем знайти рішення проблеми.
Варто пам’ятати, якщо у дитини є спалахи агресії, то переважно до 14 років в позитивній психотерапії працюють з батьками. Адже, однією з основних причин дитячої агресії є сімейне оточення, сімейні ситуації. Тому лише у співпраці з батьками можна досягти позитивних результатів щодо попередження дитячої агресивності.
Ірина ГАВРИЛЮК
