Через неконтрольоване використання водойм та посушливі періоди на Прикарпатті може зникнути декілька малих річок, які час від часу перетворюються в потічки. Фахівці пояснюють, що це явище тимчасове – рівень води може знижуватися, а під час випадіння опадів – знову підійматися.
І низька водність річок спостерігається чи не щороку з приходом весни. Та причини не тільки в кліматі, але й в байдужості місцевих жителів, пише РАІ.
На території Івано-Франківської області нараховується 8 294 річки, зокрема, одна велика (Дністер) та три середні (Бистриця, Прут і Черемош). За кількістю річок область посідає друге місце на гідрологічній сітці. Це пов’язано з тим, що Прикарпаття знаходиться в Карпатському регіоні, тому розгалуження даних річок є дуже інтенсивним. А притоки великих річок сягають до 100 кілометрів.
Як відзначив начальник Дністровського басейнового управління водних ресурсів Роман Михайлюк, критичних проблем в області з маловоддям немає. Проте все ж є річки, які періодично зникають. За даними Івано-Франківського гідрометцентру – це р. Бережанка в селі Старий Угринів та р. Урив на краю селі Новиця, що знаходяться в Калуському районі.
«Причиною цьому є вплив погодних умов. Зміна клімату впливає на рівень води у річці. Якщо брати температурний режим за останні роки, то 2015 рік став найбільш посушливим. Постраждала від цього вся Україна, зокрема і Прикарпаття. Тоді середня річна температура сягнула 9,8 градусів при нормі 7,6.», – повідомив начальник Івано-Франківського обласного центру з гідрометеорології Володимир Фригович.
Також історичних мінімальних показань досягали рівні води в таких водоймах:
- р. Лужанка (село Гошів Калуський район);
- р. Прут (місто Яремче та село Татарів);
- р. Бистриця-Солотвинська (Івано-Франківськ).
Зокрема, рівні води були нижчими своїх історичних мінімальних значень на:
- р. Дністер (місто Галич і село Нижнів Івано-Франківського району);
- р. Сукіль (село Тисів Калуський район);
- р. Чечва (село Спас Калуський район)
Чи не щороку спостерігається низька водність під час весняного періоду. Наприклад, 2020 рік почався посушливо: опадів практично не було, рівень води був мінімальний. Натомість в червні відбулися три паводки, один з яких навіть був катастрофічний. Так, заплави, прирічкові території, приватні території були затоплені, а об’єкти інфраструктури пошкоджені. Тоді й рівень води різко піднявся.
І причиною таких коливань є не тільки клімат, а й згубний вплив людини. Висушування боліт, вирубка лісів, розорювання орних земель може призвести до того, що через 20-30 років деяким районам Прикарпаття загрожує дефіцит питної води.
«Через зниження рівня води в басейнах річки Дністер і Прут можуть постраждати Коломийський, Калуський та колишній Рожнятівський (тепер Калуський. – Ред.) райони. Такий варіант можливий, що ми будемо воювати за питну воду», – наголосив Фригович.
У 2016 році в окремих населених пунктах у Тлумацькому районі (тепер Івано-Франківський район. – Ред.) річка Тлумачик повністю висохла. Проблема тягнулася вже декілька років, і їй передували такі причини, як сильна замуленість, засмічення, рибні ставки та неочищення русла ріки.
Тоді Тлумацька районна рада створила тимчасову комісію з питань екології, щоб вирішити проблему обміління. Її очолив Дмитро Романишин – ексдепутат Тлумацької районної ради сьомого демократичного скликання.Тоді члени комісії визначили, що однією з причин зникнення річки було рибогосподарське підприємство у селі Мельники. На руслі річки вони зробили штучну дамбу, засмітили протоки та не давали річці далі протікати.
В Івано-Франківському ЦГМ переконують, після сніготанення р. Тлумачик знову наповнилася, хоч і минулого року в цей самий період перебувала в катастрофічному стані – кількість води там була мінімальна. Тому зараз їй не загрожує висихання, а ситуація дещо стабілізувалася. Проте з такою позицією не згідний Дмитро Романишин. Ексдепутат вважає, що річка далі перебуває в незадовільному стані.
«Вона засмічена побутовими відходами, сміттям, періодично зникає вода серед літа. Це аргументують маловоддям. Хоч і наша тимчасова комісія була переконана, що причиною є стави, які були створені у верхів’ї річки, нерегульований забір води. Це призвело до того, що в посушливі часи ця річка зникає. Також часто приватні особи зливають каналізацію, нечистоти в Тлумачик. Не було зроблено суттєвих кроків, щоб вирішити дану проблему, тому ситуація ані покращилася, ані погіршилася», – пояснив Романишин.
Проте стан річки готові покращувати. Зокрема, у Дністровському басейновому управлінні проводять моніторинг на водоймі. Останній відбір проб річки відбувся 7 квітня.
«Програмою державного моніторингу на 2021 рік відповідно до Наказу № 233 від 31.03.2021 р. на річці Тлумачик визначено пункт моніторингу в с. Локітка Тлумацького району (21 км від гирла), встановлений на масиві поверхневих вод, який перебуває під ризиком на основі антропогенних впливів на якісний та кількісний стан вод – вплив стічних вод КП “Тлумачкомунсервіс”, – додав Роман Михайлюк.
Начальник обласного ЦГМ вважає, що врятувати річки можливо. І починати потрібно з маленького. До прикладу, кожен населений пункт може встановити дренажну систему, тобто поверхневе водовідведення. Це допоможе своєчасно очищувати стоки та запобігти забрудненню водойм і грунту. Крім того, іноді очищені стічні води підприємства можуть використовувати повторно для господарських потреб.
Власник ТОВ «Екосолум» Костянтин Соляник розповів про ще один варіант порятунку річок – за допомогою нових лісів.
«Потрібно збільшувати площі лісів, але не чим завгодно. Хвойні дерева не можна висаджувати, бо вони вбивають ґрунти. Краще спрямувати кошти на клен, вербу, тополю. Цим має піклуватися територіальна громада, але і центральна влада повинна стимулювати їх», – заявив Соляник.
На його думку, інколи лісництва використовують давній прийом під назвою «підміна понять». Замість того, аби платити гроші своїм співробітникам за висадку саджанців, подають це, як добру справу і закликають до неї долучитися небайдужих мешканців. А виділені гроші просто «зникають».
«Насадження нового лісу – це хороша ініціатива, але не відновлювати його за рахунок жителів. Лісництво зрубало дерева, отримало гроші, а отже – має висадити нові», – додав Соляник.
А яка ж має бути правильна висадка нового лісу? Для цього потрібно звернутися до місцевого лісництва, щоб вони виділили 1-2 га території, на якій немає лісу. І вже тоді почнеться створюватись справді нова історія. Але в такому разі однієї знайденої ділянки не вистачить. Потрібна ініціатива від усіх: від лісівників – щоб підготували саджанці та провели консультації, від місцевої влади – аби згуртували громаду, ну а від громади – бажання писати нову, незабруднену історію…
Читайте також:
Вам потрiбно краже вивчити причинить обмiлiння рiчок.Якщо Вам дiйсно це цiкаво.