Не злякав коронавірус: як в Івано-Франківську одні бурчали, а інші олімпійські нормативи ставили

Змагання зі спортивної ходьби попри холод і особливі обставини вдалися.

Поки всі панічно відмовлялися, вони зважилися. Організатори чемпіонату Асоціації Балканських легкоатлетичних федерацій (ABAF) зі спортивної ходьби в Івано-Франківську вирішили не піддаватися масовому психозові, а, зваживши усі ризики, провести змагання на одній з центральних вулиць міста, поруч із пам’ятником Іванові Франку.

Так, глядачів на змагання не запрошували, але за бажання їх міг відвідати кожен, хто хотів, оскільки доступ до кожного відрізку траси був відкритий. Власне, так чимало випадкових перехожих змагання скороходів і побачило.

Хоча дехто волів не бачити. І зовсім не через пандемію коронавірусу. І зовсім не через специфіку окрема взятого українського міста. Схожі докори чують організатори усіх масових заходів з легкої атлетики чи велоспорту, де передбачене перекриття вулиць. І будь то хоч тричі вихідний, обов’язково знайдеться безліч тих, кому саме в цей день «свербітиме» кудись проїхати саме за цим маршрутом. Пройти зайвих 500 метрів – зась. Для пересічного, забитого своїми клопотами українця то велика проблема. Тому з комізмом довелося спостерігати, як десятки машин під’їздили, впиралися в тимчасовий паркан під наглядом поліційного патруля і, невдоволено матюкаючись, розверталися і їхали у зворотньому напрямі. А одночасно, пересуваючись вздовж тротуарів по обидва боки перекритого на добу 500-метрового відрізку вулиці Незалежності, кректали під ніс окремі пішоходи. Чим заважало проведення змагань їм, збагнути ще важче.

Турбота про здоров’я

Стосовно ж захисту від можливого зараження коронавірусом, то гігієнічні заходи на змаганнях були особливими. То стосувалося як словесних порад, так і виданих учасникам одноразових серветок, антисептиків тощо. До слова, купити антибактеріальний гель для рук нині в Івано-Франківську – справжня проблема. 

Звісно, у страху очі великі і на кількість учасників чемпіонату останні події вплинули. В Івано-Франківську змагалися представники шести країн, які входять в ABAF (Болгарія, Румунія, Сербія, Туреччина, Греція і Україна), а також Казахстан, окремі представники якого змагалися в паралельному заліку чемпіонату України.

dsc_0467

Уґюр Куджюк підримує своїх спортсменів

«Чи мали ми сумніви стосовно того, чи їхати в Україну? – перепитує представник турецької команди Уґюр Кюджюк. – Ні, бо постійно спілкуємося з головним тренером вашої збірної В’ячеславом Тиртишником, президентом Федерації Ігорем Гоцулом. Вони запевнили, що ситуація з коронавірусом в Україні під контролем і панікувати сенсу немає. Ми їм довіряємо. Так, якби то була Італія, Іспанія, Франція чи Німеччина, ми б не поїхали. А в Україні зараз приблизно так само безпечно, як і в нас. Тим паче, що в аеропорту наша делегація вдягала захисні маски. Спілкувалися ми фактично теж лише між собою. Взагалі, мені істерія навколо коронавірусу наразі видається трохи штучною. Згідно зі статистикою, від звичайного грипу людей помирає більше. Однак, звісно, превентивні заходи робити треба, подобається то комусь чи ні. Ми ось їздимо на збори, готуємося і не знаємо, до чого і для чого. Вчора перенесли чемпіонат світу з ходьби, який мав відбутися в Мінську. Невідомо, чи буде Олімпіада. Однак нам не залишається нічого іншого як працювати і сподіватися».

«Стимульнутися іноді не завадить»

Постійно використовували гумові рукавички волонтери. Розговорився із хлопцем та дівчиною, які поруч із трасою видавали спортсменам освіжаючі губки. «Холодно, до нас ще ніхто не підійшов», - каже хлопчина, який представився Миколайком. Він родом із Великого Бичкова Рахівського району на Закарпатті, в Івано-Франківську навчається. Так само як дівчина поряд. «Настя – то моя цімборка», - жартує на закарпатський манер Миколайко. Анастасія не заперечує і каже, що приїхала до Станіславова з Нікополя на Січеславщині. Легку атлетику любить, тому й зголосилася у волонтери.

dsc_0193

Волонтери Миколайко і Настя

Першим губку в Насті й Миколайка взяв десь після 20-ти кілометрів переможної для себе 35-кілометрової дистанції досвідчений Сергій Будза.

«Ближче до 12-ї дня (змагання розпочалися о 9:15 – «Главком») трохи потепліло, — коментує Сергій. – Холодна вода мене трохи стимулює. Обливався і це мене бадьорило. У нас вид монотонний і треба час від часу змушувати себе «прокидатися». Стимульнутися іноді не завадить.

Взагалі у мене залишилися найприємніші враження від цих змагань. Нам пощастило з погодою. За день до того лив дощ, тому попри прохолоду під час старту, загалом йшлося доволі непогано. Єдиний дискомфорт – високий результат заважав показати сильний вітер. Доводилося впиратися і затискатися. Загалом я контролював хід змагань. Свідомо відпустив на початку вперед Дмитра Собчука. Знаю, хто на що може бути готовим, тому почав хід повільно. Розумів, що Дмитра наздогнати встигну. Жодної паніки не було».   

За словами Будзи, за плечима якого три Олімпіади, ситуація навколо коронавірусу не посіяла в ньому сумнівів – стартувати в Івано-Франківську чи ні.

«Надто багато сил витрачено на зборах, щоб тепер нехтувати нагодою виступити, - каже Сергій. – Ми молили Бога, щоб ці змагання не відмінили. Форма у мене зараз гарна. Налаштовувався на високий результат, але через погодні умови його не вдалося показати. Та й сам захід склався так, що сенсу іти надто швидко не було. Ще на дистанції зрозумів, що йтиму просто на виграш, а не на певний час.

dsc_0222

Сергій Будза виграв у Івано-Франківську і сподівається пробитися на Олімпіаду

Наразі сподіваюся, що наша робота немарна. Перенесли на невизначений час чемпіонат світу, не відомо, що буде з Олімпіадою. А ми працюємо, півтора місяця провели на Кіпрі, витратили купу грошей, моральних і фізичних сил. Сподіваюся, що чемпіонат світу в Мінську таки відбудеться і вдасться виконати там олімпійський норматив на 50-кілометровій дистанції. Якщо цього старту не буде, то навіть не знаю, де ще відбиратися, бо всі змагання поскасовували».

«Що за гендерна дискримінація?»

Ще переконливіше на тій самій 35-кілометровій дистанції, але серед жінок перемогла волинянка Валентина Мирончук. Вона теж стурбована, що відмінили чемпіонат світу, але загалом налаштована оптимістично.

«Тим, що перемогла задоволена, а результатом не дуже, — каже Валентина «Главкому». – Перша половина вийшла набагато швидшою, другу трохи завалила. Але загалом добре, пройшла по особистому рекорду. Може, занадто швидко почала. Пішла за хлопцями, вони здибили мій темп. Це мене трохи вставило в кінцівці. Також не виключаю, що пройшла швидше, будь трохи вища конкуренція. А взагалі мені змагалося комфортно: не дуже холодно, а коли виходило сонечко – взагалі прекрасно. Мені в принципі подобається виступати, коли немає спеки і трохи прохолодно. Та й загалом мені формати ABAF до вподоби – хлопці ідуть разом з дівчатами, це цікаво. Бо буває, що самій, коли нікого на трасі немає поряд, долати 35 кілометрів нудно.

dsc_0157

Валентина Мирончук виграла з великою перевагою

Та наразі мене більше турбує невизначеність. Мали в процесі підготовки їхати на збір у Киргизстан. Але оскільки змагання відмінили, то тепер невідомі й наші найближчі плани. В будь-якому разі розраховую відібратися на Олімпіаду. Така нагода має з’явитися на червневому чемпіонаті України в Сумах. Погано, що міжнародний олімпійський комітет виключив з програми Ігор дистанцію 50 км. Що це за гендерна нерівність? У чоловіків – 20 і 50, а у нас – лише 20 км. Я в процесі підготовки до чемпіонату світу акцент робила на 50-ку, хоча й на зборі в Анталії трішки швидкість підняла. Але до командного чемпіонату світу (якщо він все ж відбудеться), доведеться знову ретельніше попрацювати над витривалістю».

За себе і за маму

А головним героєм івано-франківського чемпіонату ABAF став 21-річний Едуард Забуженко з Київщини. Молодий спортсмен переміг на 20-кілометровій дистанції з результатом 1:20,46, що є його особистим рекордом, рекордом траси і виконанням олімпійського нормативу.

«Перед тим я був близьким до виконання олімпійського нормативу в Туреччині, — каже Едуард. – Тому зараз, можна сказати, реабілітувався. Перепочив і виконав завдання, тепер головне, щоб Олімпіада відбулася. Сьогодні йшов своїм темпом, ні на кого не зважав. Спершу мої суперники вирвалися вперед. Я вичекав момент, коли буду йти один».

dsc_0296

Едуард Забуженко

Окрім суто спортивного досягнення, навіть не дуже глибоко посвячених у тонкощі спортивної ходьби людей вразила техніка Забуженка.

«То заслуга людей, без яких я просто не відбувся б як спортсмен, - пояснює Едуард. – Найперше – моєї мами Олени Лещенко. У неї сумна особиста історія в спорті. Мама бігала марафон, вважалася дуже перспективною. Але в неї трошки не вийшло. Тепер, сподіваюся, вийде у мене. То під маминим керівництвом я почав займатися ходьбою в шестирічному віці. Протягом усіх цих років провели велику роботу. Також вдячний своєму нинішньому тренерові Анатолієві Соломіну. Він вкладає у мій результат душу. Чи втомлююся від ходьби? Щоб не набридало, займався різними видами спорту – два роки для себе займався плаванням, потім було тхеквондо, бокс, кікбоксинг. Усе було цікаво, але, мабуть, визначальним стало те, що мама більше готувала до ходьби».

З надією на те, що нічого не відмінять

А найщасливішою після своєї перемоги на цих змаганнях людиною була Людмила Оляновська. Людмила, яка відновила форму після тривалої, пов’язаної зокрема з народженням дитини паузи, виконала олімпійський норматив на початку року в Туреччині, а зараз його повторила вдруге. Розраховувала, правда, пройти дистанцію 20 км швидше, ніж за 1:29.13, але зізналася, що змерзла так, що не змогла розкритися сповна. Попри те Людмила сповнена оптимізму. Вона раділа своєму успіху в компанії сестри Олександри, яка за кілька годин до того стала другою на 35-кілометровій дистанції.

«Поки решта людей мріє, щоб усе позакривали, ми, спортсмени, навпаки сподіваємося, що змагання, зокрема Олімпіада будуть», - каже Людмила Оляновська.

Зауважимо, що за нашою інформацією, представники Асоціації Балканських легкоатлетичних федерацій відзначили, що за організацією то були одні з найкращих змагань з ходьби під їхньою егідою. І справді, якихось помітних недоліків видно не було. Ось ще б навколозмагальні обставини були трохи іншими…

Іван Вербицький, «Главком», фото автора


Коментарі ()

30.09.2023
Уляна Мокринчук

Журналістка Фіртки поспілкувалась з демобілізованим тренером дитячо-юнацької спортивної школи Юрієм Фуриком про мобілізацію, бойові будні на фронті, поранення, реабілітацію та повернення до роботи з дітьми.  

869
28.09.2023
Вікторія Матіїв

Канада — країна, яка завойовує серця своєю величчю та різноманітністю, ділиться журналістка Фіртки, яка певний період проживала там.  

614
25.09.2023
Тетяна Дармограй

Про стан, у якому перебувають близькі зниклих безвісти та практичні поради щодо збереження психологічної рівноваги таким родинам Фіртці розповіли психотерапевтка Наталія Сабліна та психологиня Олександра Шевченко.   

1130
17.09.2023
Тіна Любчик

Головні туристичні пам’ятки Вінниці очолює музей-садиба Миколи Пирогова. На запитання: «Що подивитися в першу чергу у Вінниці?» кожен місцевий житель впевнено назве це культове місце.  

1210
11.09.2023
Тіна Любчик

З журналісткою Фіртки своєю історією поділився 42-річний Роман Примич, військовослужбовець з Івано-Франківська, який отримав поранення на фронті та зараз перебуває на лікуванні в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні.  

10049 19
07.09.2023
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає, які зміни запланували та як це вплине на темпи мобілізації.

2806

Усім нам добре знайома старозавітна історія про битву Давида та Голіафа, як протистояння сильному, могутньому загарбнику в рази меншого, але безстрашного молодого та винахідливого Давида.

674

Намагаючись ототожнити історію Русі з історією Московії, нащадки угро-фінів твердять, нібито столиця Русі у 1157 році була перенесена з Києва у Володимир Андрієм Боголюбським. Це відверта брехня. Він зробив Володимир своєю резиденцією, але це не означає, що переніс столицю, бо Боголюбський тоді у Києві не княжив. Київська держава – Русь існувала впродовж IX—XIII століть.

1011

Невже ми єдині розумні істоти на весь всесвіт? Ці питання давно хвилюють людство та науковців.

1119

Річки у селах — це природні багатства і можливості для туризму. Дізнайтеся, як зберегти та використати річки для розвитку сільського життя.

767
27.09.2023

В області завершилося збирання ранніх зернових і зернобобових культур.  

667
21.09.2023

Лікарі порекомендували робити останній прийом їжі не пізніше ніж за дві-три години до сну.

480
16.09.2023

У селі Братківці комунальне підприємство «Франківськ-Агро» вже вдруге збирає гречку, яку висіяли на цьому полі.  

661
27.09.2023

Далеко в горах жив один старий пустельник. Він жив з того, що йому приносили люди.

20201
21.09.2023

Пропонуємо вашій увазі шістнадцять висловів Андрея Шептицького, що стали крилатими фразами.

38276
16.09.2023

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

633
10.09.2023

У церкві Різдва Пресвятої Богородиці у селі Нижній Вербіж Коломийського району вперше відзначили храмове свято за новоюліанським календарем. Раніше святкування припадало на 21 вересня.

767
25.09.2023

Головні туристичні пам’ятки Вінниці очолює музей-садиба Миколи Пирогова. На запитання: «Що подивитися в першу чергу у Вінниці?» кожен місцевий житель впевнено назве це культове місце. Музейно-садибний комплекс ім. Пирогова присвяче

458
30.09.2023

Президент Володимир Зеленський оголосив про створення Альянсу оборонних індустрій і заснування спеціального Оборонного фонду.  

338
25.09.2023

Перша партія танків Abrams M1, обіцяних Сполученими Штатами, прибула до України 23 вересня.  

595
20.09.2023

Кажуть: така ініціатива уряду — ламає напрацьований механізм швидкої допомоги військовим та соціальної підтримки мешканців громад.   

505
15.09.2023

За матеріалами СБУ підозру у державній зраді отримав народний депутат Нестор Шуфрич.  

1204