Силач з Івано-Франківська Назар Павлів поставив новий рекорд України. Він зумів зрушити з місця і протягнути три пожежні машини загальною вагою 29 тонн. І це притім, що всі "пожежки" були наповнені водою.
Із рекордсменом поговорив кореспондент газети "Експрес".
- Перед основним подвигом ви здійснили кілька неймовірних трюків. Це була своєрідна розминка?
- Так, мені вдалося зігнути цвяхи, забити їх рукою в дошку, зігнути арматуру зубами і закрутити її у спіраль, надути грілку до розривання, розірвати махровий рушник, складений учетверо. А також я підняв 32-кілограмову гирю мізинцем. Таким чином я довів; якщо людина сильна, то вона сильна в усьому.
- Наостанок ви протягнули пожежну машину на понад 3 метри. Чи не боялися, що не зрушите її з місця?
- Якби машини були порожні, я б зовсім не хвилювався. Запросто протяг би їх на кілька десятків метрів. Та пожежники сказали, що машини мають завжди бути наповнені водою - такі вимоги правил безпеки. Вода внесла багато труднощів. Коли я робив ривок, вона хлюпалася, вдарялася об бортики. Машину тягнуло назад, а не вперед. Тож довелося докласти чимало зусиль, щоб
виконати заплановане.
- Ви вже тягнули потяг, літак, лісовоз, автобус, військові БТРи, тролейбуси та пожежні машини. Які рекорди далися найважче?
- Найбільші незручності принесли пожежні машини та БТРи. Чому БТРи? Бо наші військові частини не мають грошей на пальне і майже ними не їздять. Тому-то техніка так туго пересувалася. Довелось дуже попітніти.
- Як треба працювати, аби стати таким дужим, як ви?
- Я тренуюся п'ять разів на тиждень. Відпочиваю лише по четвергах і по неділях. За день піднімаю від 15 до 20 тони. Та це не значить, що треба так важко працювати, щоб досягнути успіхів. Починати слід із мінімальних навантажень і з кожним місяцем збільшувати обсяг роботи. До своїх успіхів я крокував 15 років.
- Не боїтеся за своє здоров'я? Чи шкідлива ваша праця?
- Лікарі скептично ставляться до моєї роботи. Вони кажуть, що до них приходять люди, в яких повилітали спинні диски, бо підняли 50-кілограмові мішки. Медики дивуються, як я тягаю тонни заліза і не травмуюся. Вони переконують, що організм людини не призначений для таких навантажень.
Моя праця шкідлива. Батьки та дружина постійно переконують, щоб натиснув на гальма. Та я не хочу, бо довго готував організм до такого. Не заспокоюся, допоки не потягну якийсь із видів водного транспорту. Це моя найближча мрія. А потім буду думати, чи варто зав'язувати з цим важким спортом.
- Як використаєте свою силу по закінченні кар'єри?
- Сила ніколи зайвою не буває. Щоправда, часто вона призводить до курйозів. Якось приїхав до дідуся у село, у гості. Ми працювали на сіновалі. Я захотів одним махом завантажити всю копицю. Та не зміг, бо зламалися вила. Пізніше завантажив у тачку шість мішків зерна. Але ручка тачки також не витримала. (Сміється). ''Усі внуки допомагають, а ти завжди шкоди завдаєш", - нарікає дідусь.
