У курортному селищі Ворохта з’явився новий вид екстремального відпочинку Zip Line. Туристи виходять на високу вежу і за допомогою спеціального спорядження зачепляються на сталеві міцні троси та спускаються униз.
Такий собі вільний політ над Карпатами.
У Ворохті ранок, до місцини уже з дев’ятої ранку прямують відпочивальники. Ті, які не звикли довго ніжитися у ліжку. Для них чим більше гірських пригод, тим краще. — Ми приїхали сюди, аби побачити щось нове і незнане. А такого я навіть у столиці не бачив, — захоплено розповідає киянин Максим Бєлін, не збавляючи швидкої ходи. Молодик поспішає на зіплайн, бо вже кілька разів відчув себе, як каже столичний гість, гірським птахом. Сьогодні веде туди наречену Наталку Машталір зі Львова.
Дівчина помітно нервує, але каже, що все у житті треба спробувати, а особливо — вільний політ над Карпатами. На туристів уже чекає кремезний зачинатель нових атракцій Віктор Попадюк. Веде відпочивальників до дерев’яної вежі, звідки почнеться їхній політ, показує її висоту, міцні сталеві троси та залізні карабіни, якими відчайдухів кріпитимуть до них, згодом надягають страхівку, кріплять карабін до линви.
Перед самим польотом — обов’язковий інструктаж.
— За кілька секунд до приземлення ви випрямляєте руки, а ноги ставите на ширину плечей, — радить Віктор Попадюк, походжаючи довкола трішки зніченої туристки Наталки та оглядаючи все спорядження. — Сама установка складається зі зони старту, зони фінішу з гальмівним пристроєм, несучого тросу, натягненого між старту і фінішу, спеціального спорядження, яке переміщається по тросу разом із людиною. Навіть не чекаючи запитання, чи це безпечно, засновник атракції відповідає, що таке під силу навіть дітям, адже трос дуже міцний. — Це навіть безпечніше, аніж їхати в автівці, — запевняє Віктор Попадюк.— Спуск ділиться на два проміжки довжиною 550 і 150 метрів, і триває кілька хвилин. Після польоту на довшій трасі є так звана проміжна станція, де інструктор перечіпає відчайдуха, і людина летить вже на коротшій дистанції завдовжки 150 метрів. Перепад висоти—18 метрів. Линва витримує вантаж до 15 тонн (!). Але чим тяжча людина, тим вона набирає більшу швидкість і процес гальмування відбувається жорсткіше. До речі, зіплайн розрахований не тільки для дорослих.
Для дітей працює нижній спуск довжиною 170 метрів. Тим часом Наталка із переможним криком приземлюється. Очі наповнені щастям. — Це таке, це таке... ну як вам сказати..., — не може отямитися дівчина від польоту. — Ну йдіть та самі спробуєте, що я вам розповідатиму. Віктор каже, що так уперше говорять всі, хто спробував політ на линві. Люди просто впиваються відчуттями польоту. А вже у наступні рази просто милуються довколишніми краєвидами з висоти. Ось один художник з Одеси каже, що після польоту він одразу береться за пензель та малює Карпати у леті. Зрештою, кожній людині політ дає щось своє: хтось долає страх та стає впевненішим у житті; комусь пролетіти над Карпатами треба для того, аби наважитися на якийсь вчинок; хтось утверджує себе, а комусь — просто кайф вільного падіння, пишуть Вікна.
— Цей унікальний вид спортивного відпочинку, що дає можливість отримати надзвичайні відчуття, прийшов до нас із Америки, — розповідає про новинку Віктор Попадюк, який вже більше восьми років займається туристичними атракціями. —Уперше я побачив зіплайн в Італії. У тамтешніх горах, це да-а-авно звичний, хоча й екстремальний вид відпочинку. Дивився я на це за кордоном та і вирішив, що у нас також відчайдухів не бракує. Та й туристи з кожним роком стають вибагливішими. Люди приїжджають у Карпати, аби відчути щось таке, аби не лише душу заспокоювало, але і нерви лоскотало.
Так і зробив пан Попадюк зіплайн у Ворохті. І не прогадав, адже бажаючих відчути гірський екстрім не бракує. У день буває від 10 до 60 людей. Усі залишаються дуже задоволеними, адже і ціна порівняно невисока — 60 гривень із особи. А ще на верхній станції зіплайну відчайдухам пропонують катання на квадроциклах та стрільбу з пневматичної зброї по мішенях. Найвлучнішого стрільця очікує приз.
Тож, туристи неодмінно повертаються знову на гуцульську линву.
