Сьогодні кращих військовослужбовців строкової служби батальйону аеродромно-технічного забезпечення 197-ї авіаційної бази звільнили у запас і відправили додому.
Рік тому ці хлопці прийшли у частину. Після 12 місяців служби вони вже стоять на плацу перед вишикуваним особовим складом частини.
«Я хочу подякувати всім вам за вашу добру службу, за те, що ви стали гідним прикладом для молодих солдатів, – звернувся до демобілізованих командир батальйону підполковник Олександр Мосорюк. – Сподіваюсь, що після повернення додому у вас теж залишаться приємні спогаді про рік, який ви провели в армії».
За словами офіцера, всі хлопці, яких звільняють у першу чергу, – це найкращі солдати. В жодного з них за весь час служби не було записано ні одного зауваження чи догани.
«Особисто я дуже вражений тим, які побутові умови створені тут для всіх солдатів строкової служби, – поділився старший солдат Вадим Лисенко. – Ніяких жахів на зразок спання зі щурами чи брудної постільної білизни тут немає. Навпаки командування частини завжди дбало, щоб у нас було все найкраще. Щотижня ми ходили в лазню, а крім того – в підрозділі, прямо в кімнаті для вмивання, встановлено бойлер, який підключено до душу і кожен бажаючий хоч серед ночі може помитись. Так само я не зустрів тут ні дідівщини, ні офіцерського хамства. Вважаю, що цей рік пройшов для мене корисно. Адже я безкоштовно отримав спеціальність і що особливо важливо – набув досвіду роботи. Тепер у мене є допуск до водіння великовантажних автівок та перевезення небезпечних вантажів. Переконаний, що з таким запасом я легко знайду роботу в себе на Луганщині. А всім тим, хто зараз вагається, чи призиватися до війська, чи уникнути призову, хочу сказати як солдат, що відслужив: не потрібно тікати від армії і платити якісь шалені гроші комусь у військкоматі чи медкомісії. І потім все рівно боятись, що прийдуть додому з міліцією і повісткою. Рік в армії минає швидко, але життєвого досвіду додає чимало».
Однак зі звільненням та урочистими проводами в частині робота з «дембелями» не завершується. За ними закріплено відповідального офіцера, який разом з хлопцями йде на вокзал і допомагає їм купити квитки на поїзд чи автобус додому.
За словами командира підрозділу, хлопці часто просять допомогти купити їм якісь сувеніри на згадку про Івано-Франківськ, або просто сфотографувати їх біля знакових історичних споруд міста.
«Ми добре розуміємо, що більшість юнаків не повідомляють батьків про свій приїзд і хочуть зробити для них приємну несподіванку, – зазначає підполковник Олександр Мосорюк. – Однак увечері на наступний день, коли, за нашими розрахунками, хлопці вже мають приїхати додому, або я, або хтось із моїх заступників все рівно передзвонює до родин наших звільнених солдатів і перепитує, чи добрались їхні діти додому. Звичайно, це не входить в наші обов’язки, але з моральної точки зору ми переконані, що повинні піклуватись про наших солдатів до того моменту, коли вони переступлять поріг рідної домівки. Адже батьки привели їх на збірний пункт, а ми мусимо повернути їх до домівок здоровими і змужнілими».
Варто зауважити, що військовослужбовці по завершенню служби отримують досить пристойну суму грошей, яка складається з 10 окладів. А як розповіли самі солдати тепер вже запасу, «дембельські» однострої вони вдягнуть вже коли під’їжджатимуть до рідних міст і сіл. Адже їм є чим пишатись – вони відслужили сумлінно!
