У селі Заріччя Надвірнянського району, що на Прикарпатті, відбувся духовно-відпочинковий табір для жінок, які є глибоко віруючими християнками.
Кілька днів пані провели серед прирорди, вивчаючи в ігровій формі життя та діяльність Папи Римського Івана-Павла ІІ. Зрештою саме християнське таборування жінок присвячене 10-річчю приїзду понтифіка в Україну. Відпочивала із жінками й кореспондент «Експресу».
Навколо покриті оксамитовою зеленню гори. Вершини смерічок ледь-ледь колише лагідний вітерець. Прохолодою віє від річки. До дерев’яного двоповерхового будиночку на околиці села поспішають кілька жінок різного віку. Несуть великі сумки та валізки. Одна з миловидих християнок... на останніх місяцях вагітності.
«Я кілька раз приїжджаю на це таборування, – розповідає з усмішкою майбутня мати Юлія Боєчко. – Залишила вдома ще одне маленьке сонечко, донечку Адріану, та поїхала відпочити, помолитися, поспілкуватися з подружками, сестрами-монахинями та священиками. Перед пологами це буде корисно гармонізувати свою душу».
Підйом о вісім тридцять ранку для багатьох із 38 таборувальниць – просто розкіш. У пань віком від 28 до 65 років, вчителів, лікарів, журналістів, продавчинь, домогосподарок, пенсіонерок, удома залишилися великі й не зовсім родини: чоловіки, діти, внуки, батьки, свекрухи. На кілька днів вони будуть вчитися жити без матерів, жінок та бабусь. Тим часом жінки насолоджуються красою гір, смакують доброю та здоровою їжею і розважаються по-християнськи. Сестри-монахині ділять всіх на три команди із трохи незвичними назвами: «Фатімська», «Кальварійська», «Ченстоховська»... Богородиці.
«Нічого дивного, – пояснює Юлія, – адже темою нашого таборування є життя та діяльність Івана-Павла ІІ Папи Римського, які були пов’язані із цими чудотворними іконами». Щодня – різноманітні конкурси. Перший на знання біографії потифіка. Перед інтелектуальним змаганням монахині роздали паням біографію Кароля Войтили. Далі жінки «блукають» лабіринтами «замку». Останній – невелика площадка із чотирма вежами з картону. Тут безліч кімнат. Кожен обирає, яка йому до вподоби.
«Хто добре знає іноземні мови, тому до кімнати поліглотів, – мовить сестра Марія Одигітрія. – Для вправних водіїв – кімната кучерів. Там треба показати знання правил дорожнього руху. Знавці мистецтва прямують до картинної галереї і т ін. Словом для кожної жінки знаходиться щось, що вона добре вміє і знає».
У таборі ані дня без святої Літургії та сповідей. Коли кожна із жінок може добре поговорити зі священиком. Запитати поради, вилити душу, поділитися наболілим. Після Служб Божих пані гуляють горами та берегом річки, милуються красою карпатської природи. А увечері – справжнє диво – конкурси «Лісова красуня» та «Придворна дама», під час яких треба із дарів природи та підручних тканин, одягу зробити найкращу зачіску й костюм.
Серед жінок із християнського табору знаходяться справжні режисерки. Під час вечірніх постановок міні-спектаклів вони не лише добре пригадують шкільну програму з української літератури, а показують себе, як модерні творці театру. Пані презентують «Сватання на Гончарівці» на сучасний лад, «Наталку Полтавку» та «Кайдашева сім’ю».
Живуть жінки по двоє. Черниці подбали, аби в кімнаті були переважно незнайомі між собою пані. Увечері між жінками довірливі розмови, поділ досвідом: як краще порозумітися з чоловіком та його ріднею, як виховувати дітей, що краще дарувати онукам. «Більшість із відпочивальниць ходить на катехизацію для дорослих до черниць ордену Воплоченого Слова, – пояснює пані Боєчко. – Щороку монахині у липні організовують табори для дітей, підлітків, молоді, жінок та чоловіків».
Аби віруючі люди не шукали собі сумнівних розваг у сумнівних компаніях, а гуртувалися у дружнє християнське коло, приятелювали родинами. Для чоловіків-християн таборування відбувається у значно екстремальніших умовах, на горі Драгобрат. Там вони кілька днів також відпочивають від дружин, дітей та домашніх клопотів. А своє кількаденне перебування в Карпатах пані з християнського табору вже назвали християнським фітнесом для жіночих душ.
