Неодноразово доводилось зустрічатися з бабусями або жіночками в церкві, на невеликих парафіях різних конфесій, які знають все і навіть деколи більше за священника.
Вони ще з церковного порогу оцінять зовнішній вигляд, розкажуть як правильно хреститися, бити поклони і т.п.
Від пильного ока таких жіночок ніде сховатися. Вона вважає, що її «святий» обов’язок слідкувати за дотриманням порядку в храмі.
Це такий собі своєрідний церковний консультант, секретар-референт священника часто без відома панотця. Зрештою помічники на парафії потрібні, але тут є один нюанс - такі парафіяльні жіночки не так допомагають людині, яка вперше прийшла до церкви, як здебільшого роблять зауваження, тим самим відлякуючи їх від церкви.
А потім священники дивуються: «чому в храмі немає молоді?». А вони і не знали, що молодь не витримала прискіпливих зауважень «церковного менеджменту».
Наприклад, людина захотіла відвідати храм однієї з традиційних християнських конфесій (УГКЦ, ПЦУ), але в силу життєвих обставин була вихована в іншій конфесії чи релігії тому може не розумітися на традиціях, обрядах та їх особливостях, але бажання бути частиною тієї церкви у людини є.
Ще з церковного порогу вона наштовхується на такого «знавця», який зачіпає своїми повчаннями без жодного роз’яснення суті тих чи інших жестів, а просто: «повторюй», «мовчи», «стій сумирно» або «на вихід».
В результаті ми отримуємо людину, яка прийшла у храм за духовною потребою, щоб отримати певні відповіді на свої духовні чи світоглядні життєві питання, а в результаті у неї запитань збільшилось, як мінімум втричі та й уявлення про конфесію, як про збіговисько примітивних релігійних обрядовців, а не про розвинуте релігійне вчення, яке задовольняє духовні потреби людини та дає відповіді на її питання.
Таким чином, формується своєрідна церква в церкві зі своїм трохи спрощеним вченням більш зосередженим на обрядовості.
Інколи такі «помічники» бувають корисними священнику у відстоюванні парафії у всіляких проблемних ситуаціях, і водночас - це захист та броня панотця.
Яскравий приклад трапився в одного відомого митрополита, коли владика вийшов на проповідь він звернувся до людей, сказавши:
«В храм зайшла жінка, щоб поставити свічку, але через ваші зауваження покинула його.
Тепер ви повинні до кінця свого життя молитись, щоб та жінка повернулась до Церкви».
