5 жовтня під час чергової робочої зустрічі голови облдержадміністраціїМихайла Вишиванюка з Президентом України Віктором Януковичем Глава держави дав доручення Міністру культури України Миколі Кулиняку посприяти Івано-Франківській області щодо повернення на її терени «Галицького Євангелія», 1144 року, однієї із найдавніших пам’яток української літератури та мистецтва.
Ця книга була перекладена церковнослов’янською мовою так званого українського типу в тогочасній столиці Галицького князівства — Крилосі, неподалік нинішнього Галича.
Її оригінал досі зберігається в Москві, в державному історичному музеї. «Галицьке Євангеліє» має срібну шкіряну оправу і 260 пергаментних аркушів.
«Поза сумнівом, цей релігійний, духовний твір — високої цінності, - переконаний Михайло Вишиванюк. - Ми повинні належно поцінувати цю пам’ятку, зробити факсимільне видання «Галицького Євангелія», за яким його змогли б вивчати дослідники та пропагувати сучасникам».
Довідково. Торік під час міжнародної наукової конференції «Історико-релігійні та етнокультурні особливості галицького регіону в загальноукраїнському контексті», що відбулася в Національному заповіднику «Давній Галич», професор ректор Українського університету в Москві Віктор Ідзьо зробив цікаву історичну реконструкцію пам’ятки. За його словами, окремі науковці доводять, що у першій половині ХIII ст., коли Галичину окупували угорські війська, ця пам’ятка зберігалася в угорських королів. Відтак із Софією, матір’ю князя Ярослава Осмомисла, вона переїхала до Перемишля. Є дані, що «Галицьке Євангеліє» деякий час було і у Володимирському соборі на Волині.
«Записи в цій непересічній книзі стверджують, що її виявив 1576 року в церкві села Крилоса неподалік Галича львівський єпископ Гедеон Балабан, — каже Віктор Ідзьо. — 1679 року новим власником «Галицького Євангелія» став молдовський митрополит Досифей. Він вирушив до Москви із наміром повернути пам’ятку «на своё место на Крылос». Але передав її на реставрацію чи з метою передрукувати московському ієромонахові Тимофію, справщику «Печатного двору», який через тривалість друкування «Галицьке Євангеліє» уже не повернув. Після смерті Тимофія книгу передали до бібліотеки московського «Печатного двору».
1788 року «Галицьке Євангеліє» стало власністю Синодальної бібліотеки. Радянська влада ліквідувала Синодальну бібліотеку РПЦ. Всі її цінні видання, серед яких і «Галицьке Євангеліє», з 1920 року зберігаються в Московському державному історичному музеї. До речі, до 1000-ліття хрещення України-Русі було зроблено факсимільне видання «Остромирового Євангелія» (1056—1057 рр.), і 10 років тому з ініціативи інституту української мови НАН України та УПЦ у видавництві «АДЕФ-Україна» побачили світ 1000 примірників «Пересопницького Євангелія»(1556—1561 рр.), на якому присягають Президенти України.
