Впевнено можна сказати, що з появою соцмереж наш світ змінився.
Він став трішки меншим, не виходячи з кімнати ми маємо зв'язок з найвіддаленішими куточками планети. Всі живемо в час швидкості та спрощення.
До прикладу, газетні статті замінили на невеликі замітки в мережі, ба навіть читання ми замінили на перегляд відео в youtube.
Зрештою довге відео в ютюб замінено на кількасекундні ролики в тікток, перегляд сторіс чи рілз.
Це породило кліпове сприйняття інформації практично з відсутністю критичного мислення.
Звичайно, цього б не відбулося, якби на це не було запиту.
В епоху інстаграму та тіктоку кожен має майданчик для самовиявлення.
На фото та відео можна побачити неймовірно успішних людей, підтягнутих, підкачаних, соціально активних, лідерів думок, а коли зустрічаємо їх в реальному житті, то цього немає, що є в мережі.
Все робиться напоказ заради лайків, суспільного схвалення та слави.
Соціологи вважають це ознакою доби, як соціокультурної парадигми: мультимедійність, надмірне споживацтво, кліпове мислення – характерні риси постмодерну.
З погляду психології, марнославство — риса особистості, пристрасть, набута психологічна вада, що характеризується частим намаганням людини здаватись іншим у вигідному світлі й униканням такого положення, у якому вона могла б скласти відразливе враження. Прагнення стояти в думці навколишніх вище, ніж є насправді.
В богословській площині ця вада називається гріхом марнославства або лицемірства – це коли людина уявляє себе кращою за інших, а ще гірше, вона приписує все хороше собі, відкидаючи дію Божої благодаті, забуваючи слова Господа
«…без Мене не можете робити нічого» (Ін.15, 5).
Марнославство – це пристрасть до марної (даремної) слави, любов до почестей.
Де ж тоді справжня краса, якщо ми бачимо тонни косметики та роботу пластичних хірургів.
Успіх часто стає роботою іміджмейкерів.
Якщо всі були б такими спортивними, то дієтологи залишились без роботи.
Існує два основні види марнославства. Один вид спонукає звеличуватися плотськими перевагами та видимими речами, а також своїми чеснотами або талантами: багатством, силою, красою, хорошою сім’єю, освітою, голосом, одягом (фотографії з фітнес залів, відпочинку за кордоном та ін).
Інший вид спонукає звеличуватися духовними перевагами: постом, милостинею, милосердям, смиренням і тому подібне (на жаль ця участь не обійшла і багатьох священників, які хизуються своїми здобутками на парафії чи в іншій пастирській діяльності, забуваючи про приклад Св. Миколая, який робив добрі справи – тихо і без розголосу).
Слід згадати про те, що говорить Священне Писання за марнославство:
«Пильнуйте, не творіть милостині вашої перед людьми з тим, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного» (Мт.6:1).
«І, коли молишся, не будь, як лицеміри, котрі люблять у синагогах і на розі вулиць, зупиняючись, молитися, щоб показатися перед людьми. Істинно кажу вам, що вони вже отримують нагороду свою» (Мт.6:5).
«Також, коли постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони приймають на себе похмурі обличчя, щоб на людях показатися такими, що постяться. Істинно кажу вам: вони вже отримують нагороду свою» (Мт.6:16).
В духовному вимірі корінь марнославства – гординя, також воно часто межує між брехнею та нещирістю.
Психологічна причина брехні – страх.
Тож марнославство породжується страхом, щоб бути відповідними чи прийнятими. В дитинстві ми прагнемо подобатись своїм батькам (в кращому випадку).
А згодом добираємо нагородами, дипломами, сертифікатами, лайками, брендовими речами, накачаними м’язами, штучними віями та силіконом.
Але зараз аудиторія значно розширилась, бо соцмережі дали можливість бути впізнаваним.
Частково це спричинене суспільним тиском, який вимагає досягнення у всьому і зрештою перетворилось на замкнуте коло.
Стрічки соцмереж перетворились на змагання за вподобайки з майстерності у постановочних фото та відео, з використанням фільтрів та спецефектів, та встановлюють хибні орієнтири та ознаки щасливості.
Марнославство є формою самообману, оскільки люди можуть бути настільки стурбовані своїм іміджем, що втрачають зв’язок зі своїм справжнім «я».
Дослідження підтверджують, що надмірна стурбованість зовнішністю та соціальним статусом та досягненнями спричиняють депресію, тривожність та інші проблеми психічного здоров’я.
До цього призводять тиск та стреси, пов’язані із підтриманням певного іміджу, або розчарування від недосягнення бажаної реакції з боку інших.
Дуже важко вирвати себе з цього «зачарованого кільця».
Святе Письмо, Отці Церкви, а зараз і психологи дають схожі поради. Наприклад, Біблія нагадує про смирення:
«...хто хоче бути першим, нехай буде…всім слугою» (Мк.9, 35).
А також
«Не складайте собі скарбів на Землі, де міль та іржа знищать їх, де злодії можуть вдертися й викрасти їх.
Краще збирайте скарби для себе на Небі, де ні міль, ні іржа не понівечать їх, де злодії не вдеруться й не викрадуть їх».(Мт. 6:19-34).
Психологи радять регулярно саморефлексувати. Це може допомогти людям краще зрозуміти себе та свої мотиви, визначити основні причини свого марнославства та підвищити рівень усвідомленості.
Таким чином створюється своєрідна бульбашка з брехні всередині якої комфортно жити, але життя в брехні - це шлях в нікуди.
