Отже, сьогодні рівно рік , і пора підбивати головні підсумки.
365 днів тому я пообіцяла , що весь рік буду купувати тільки продукцію українського виробництва. За цей час експеримент обріс неймовірною кількістю інтерпретацій. Тому нагадаю умови.
Українською продукцією ми вважали сукупність двох факторів: бренд , створений в Україні (тобто , Coca- cola і Tampax не підходили ) , а також виробництво , розташоване на території країни. Оскільки спочатку мій експеримент був заснований виключно на цікавості - дізнатися про стан підприємств і що ж все-таки виробляють - саме такі умови ми вважали максимально коректними . Крім того , ну , ми ж з Катею Венжик розуміємо , що з усього багатства ресурсів у нас в країні - вугілля , сільське господарство і деревина. Останнє з Китаю або Італії :)
Якщо чесно , я не підозрювала , що буде настільки важко і легко водночас. Що мене чекає не битовуха , як я очікувала , а щоденні відкриття , робота детектива і логіста . Що я зустріну неймовірну кількість цікавих , розумних людей з палаючими очима , закоханих у свою країну. Я не очікувала масштабів інтересу до експерименту. І вже тим більше не очікувала , що велика кількість моїх друзів і передплатників будуть слідувати за виявленими адресами - сайтам . Зовсім-зовсім я не очікувала телеверсії і вечерь на 130 чоловік (це все Delo.UA винувато :)) .
А тепер висновки.
В Україні , за рідкісним винятком , можна знайти практично все необхідне для життя. Круглий рік. Якщо добре шукати , то усі товари будуть дуже хорошої якості не тільки у виконанні , але і по дизайну. Так, для мене , людини, яка має можливість носити туфлі Jimmy Choo і купувати посуд для будинку не в Ikea , зовнішній вигляд дуже важливий!
Товари , які випускаються у нас , на 15-30 % дешевше , ніж аналогічні імпортні.
Основні конкуренти українського виробника - безперечно , Китай і світові бренди (теж , в принципі , зроблені в Китаї). Вороги ? Знаходяться всередині країни. ІМХО . Тому що ті ж дитячі підгузники , або, наприклад , безфосфатні мийні засоби з великими труднощами входять в торговельні мережі. Хороша декоративна косметика випускається тільки як private label на замовлення мереж . Купити її в окремих магазинах неможливо.
Шукати продукцію українського виробництва найпростіше в регіонах - на ринках і невеликих магазинах . Власне , там , куди виробникам простіше увійти . А от щось трендові і ультрамодний - одяг , взуття , прикраси - легше знайти в Інтернеті.
У більшості виробників (особливо стосується одягу - взуття) мається відмінне розуміння процесу , хороші технології і прекрасна якість . Але геть відсутній смак і дизайнер на виробництві . Саме тому, наприклад , трикотаж ( а часто і фабричну взуття ) українського виробництва важко змусити себе купити , а носити це можна тільки якщо тобі перевалило за 65 років, ти втратила чоловіка -сімома - собаку в один день , перестала підстригати волосся і фарбувати коріння , і все , що в тебе залишилося - це 6 соток городу. Так ось туди - так, можна. В інші місця не можна .
Ну , говорити про те , що 80 % виробників потрібно поміняти сайти , етикетки , упаковки - я , якщо чесно , дуже сильно втомилася , і ніяка це вже не новина. Але повірте мені , дорогі підприємці , як тільки ви заплатите один раз не дуже великі гроші фотографу і стиліста зйомки , а ваш бренд ( лого , етикетка , упаковка і т.д.) буде виражати те , що ви хочете сказати своєю працею , ваші продажі різко підуть вгору. А деякі і зовсім стануть love - mark . Безперечно , для цього треба наймати професіоналів - топ -менеджерів , фінансистів , маркетологів , піарників , копірайтерів , дизайнерів , творців сайтів . І не намагатися робити весь цикл самостійно , як це часто відбувається зараз.
В Україні можна знайти неймовірні для нашого регіону виробництва : вирощування устриць , осетрів , бананів , оливок , чаю , виготовлення арахісового масла , хамона і віскі. Українці люблять доводити , що їм все по плечу крім брендингу .
Моє життя неймовірним чином змінилася. Рік тому я думала , що все , що мені належить - це тестування товарів . А знайшла 300 неймовірних історій людей , які до одуру люблять цю країну і яким цікаво жити і творити! Деякі з них стали моїми друзями. Деякі , навпаки , досі шукають підступ , чому це я була така добра . Але я тепер знаю точно : якщо у людини є мрія , він займається тим , що любить , то навіть з 2-4 тисячами доларів і поодинці можна робити дивовижні речі , які подобаються людям . До речі , саме 4000 доларів - середня сума початкового капіталу більшості українських виробників (малий та середній бізнес) , з яким запускався не просто бізнес , а виробництво .
Чого у нас в країні не виробляють ?
Тут перерахувати простіше. У нас не шиють , наприклад , джинси. Вірніше , їх шиють на фабриці в Кривому Розі. Представник фабрики в телефонній розмові сказав , що все на фабриці - технології, обладнання , матеріали і гроші - австрійські . На внутрішній ринок ці джинси не потрапляють , виробництво українським не вважають. У нас не шиються дублянки і не роблять сонцезахисні окуляри в пластмасовій і металевій оправі .
Або ось жіночі прокладки. У тій же Білорусі , наприклад , вже давно навчилися їх не тільки робити , але і продавати нам же . У нас же немає навіть маленького цеху з їх виробництва . Хоча ті ж памперси у нас випускають.
У нас все погано з технікою. Пилососи , соковижималки і телевізори , які до розпаду СРСР і в дев'яності випускали / намагалися випускати на наших підприємствах , зараз вже не робляться.
Звичайно ж , у нас немає своєї червоної ікри , оливкового масла , кашеміру , практично немає канцтоварів (хоча ще пару років тому кілька фабрик намагалися налагодити їх виробництво). У нас простоюють заводи , які колись робили посуд , і практично не залишилося суконних фабрик. Практично вся техніка , яка збирається на території країни , зроблена з іноземних комплектуючих . Та що там техніка - легка промисловість на 98 % працює на іноземній сировині. Тому на 100 % українським виробництвом можна вважати хіба що пару компаній , які шиють костюми та сукні з тканини , виробленої в Чернігові , та наших фермерів.
Але в кожному разі я переконана , що торгові марки , придумані на території України , як і виробництво , розташоване у нас , створюють не лише робочі місця , а й зміцнюють так чи інакше економіку . Ну і менше шкодять екології .
Що залишиться зі мною?
Я точно не бачу сенсу міняти деякі українські товари на імпортні аналоги . Наприклад , човники від Качоровський , блиски для губ від Diva , колготи Anabel Arto , лаки для нігтів LCF , пальто Frizman , безфосфатні пральні порошки та миючі засоби , посуд Biol . Все те , що досить легко купити і просто не хочеться змінювати, тому що якість і ціна мене влаштовують на 100 %.
Про що я шкодую ?
Що не писала частіше , мало не щодня, адже нові відкриття у мене були по кілька разів на день. Що не встигла об'їхати всю країну. Що іноді спала більше , ніж могла б , і далеко не всі з задуманого встигла. І взагалі шкодую, що не зробила більше , ніж зробила.
Що далі?
Революція внесла свої корективи в хід мого експерименту . І ми з Катею Венжик навіть не змовлялися про те , що писати радісні матеріали про чергове відкриття не дуже-то коректно по відношенню до інтересів тих , хто відстоює право жити в нормальній країні і страждає за це. Тому у нас " зависло" близько двадцяти постів , якими ми з радістю поділимося найближчим часом.
Я буду і далі писати в блозі про все українське виробництві , що я знаходжу або , правильніше сказати , яке тепер знаходить мене у найнесподіваніших місцях. У блозі з'явиться нова рубрика "Сімейний бюджет" - про те , де можна заощадити , купуючи продукцію українського виробника , особливо якщо ти працююча мати трьох дітей.
По вівторках і четвергах в проміжку з 8.15 до 8.30 на каналі " Україна " можна дивитися телеверсію блогу ( а трохи пізніше тут , на сайті , переглядати) , за що окреме спасибі всім -всім продюсерам продакшена " телеприйом " за віру в мене і окреме - " хрещеною мамі " відеоверсії Наталії Ємченко. У програмі " Ранок з Україною" я не просто розповідаю про українських товарах, а й настільки жорстоко їх тестую , що навіть найсерйозніші скептики зможуть переконатися : " якщо вже після цього речі виживають , то в звичайному житті їх точно можна використовувати " .
Як я і обіцяла , буде сайт з усіма адресами - паролями - явками , буде книга - путівник по країні , зовсім вже скоро. Ну і найближчим часом - другий Український Вечеря з новими цікавими кейсами і дегустацією продуктів.
А поки ... Так, я відлітаю до Італії святкувати День святого Валентина. І , звичайно ж , у мене там буде шопінг :) Хоча , якщо чесно , я не можу сказати , що я чогось дуже-дуже сильно хочу . Може , вина і сиру. Ну , ще незважаючи на відлигу куплю уггі , бо дуже мерзну на зйомках.
І так, весь цей рік вся продукція купувалася виключно за мої особисті гроші. Фотографи - Delo.UA. Витрати на відрядження - меценат , який побажав залишитися неназваним.
Звичайно ж , мій експеримент не можна назвати "чистим" на 100 % - все-таки я їздила за кордон у відрядження (і їла їх буржуйські сніданки ) , купила кашеміровий шарф в період депресії рівно через півроку і користувалася своїм старим телефоном і комп'ютером з надкушеним яблуком на кришці. Але навіть у такій формі особисто мені відкрилася зовсім інша Україна - та, про яку я навіть не підозрювала. Хоча , можливо , до цього я була занадто снобом (як і більшість моїх друзів).
Я неймовірно вдячна всім , хто повірив у мене і допомагав весь цей час. Каті Венжик - за те , що була не тільки редактором , а й психологом , коли я втомлювалася весь час жити в поїздах , чула неприємні репліки в спину і просто не встигала . Ірі Рубіс - за те , що дала нам можливість з Катею реалізувати все, що ми хотіли , і стала однією з найбільш затятих послідовниць експерименту , підсадив на це всю сім'ю. Моїй гаряче улюбленої Аллочці Шевчук , без якої половина тестованих товарів ніколи б до мене просто не доїхала , Ірі Куксі і Галі Мельник - за те , що страхували Аллу , коли та вже валилася з ніг; всьому агентству PillarPR - просто за те , що витримали це все і дуже сильно допомагали. Всім , хто приходив з фотографіями етикеток зі словами " про , подивися , я тут для тебе знайшла" і тим , хто писав у Facebook і на всі доступні мейли . Особливо зворушили двоє друзів , які протягом кількох годин після мого поста на ФБ привезли дзеркальні фотокамери зі словами " користуйся , скільки треба". А також одному неймовірному чоловікові , який тримає за руку , підтримує , допомагає і дуже пишається мною.
*переклад з російської, mmr.ua
