Отак вважаєш себе нібито професійним географом, думаєш, що знаєш багато, а от виявляється, що деякі цікаві місця, повз які ти не однократно проїжджав, залишаються для тебе білою плямою. Ось так і з Кривим Озером – крім смішної назви ну нічого про це селище не знав.
А виявляється, що воно має багату й напрочуд цікаву історію, виявляється, що до його існування приклали руку запорізькі козаки, поляки, російські чиновники, євреї (куди ж без них) і, навіть бойки (є такий український етнос). Виявляється що в селищі збереглося немало старовинних будівель, зокрема дві православні церкви (обох наших патріархатів) та римо-католицький костьол...
Церква Святої Параскеви (1818 р.)
Церква Різдва Богородиці (1824 р.)
Костьол Святого Людвіка (1819 р.)
Селище Криве Озеро розташоване біля траси Е-95 за 180 км від Одеси. Це районний центр у Миколаївській області, в якому нині мешкає близько восьми тисяч осіб. Такий собі типовий провінційний осередок суспільного життя. Тихі вулички із поганеньким асфальтом (нині, благо влада трудиться у поті лиця, він усюди м’яко кажучи поганенький), райрада із дєдушкой Лєніним, пішохідна зона, існування якої можна пояснити фразою «шоб було», ну і т.д. Але дві церкви, незвичної для ока наддніпрянця, архітектури, римо-католицький костьол, стара будівля млина, старовинні житлові будинки – усе вказує на те, що Криве Озеро не таке вже й просте.
На історичній арені Криве Озеро з’явилося наприкінці 17 століття – тоді легендарний козацький полковник Семен Палій розбив тут ногайських татар. Але то було не поселення, а саме озеро, на якому пізніше виникло поселення. А виникло воно у другій чверті 18 століття стараннями польського магната, брацлавського воєводи Станіслава Любомирського, який зводив украпленні хутори на берегах річки Кодима й заселяв їх різнонаціональними переселенцями. Ці поселення входили до земель Брацлавщини і мали оберігати південні кордони Речі Посполитої від татарських набігів.
Будинок страхового товариства "Саламандра" (кінець ХІХ ст., нині краєзнавчий музей)
Церква Святої Параскеви (1818 р.)
Криве Озеро виникло на перетині важливих чумацьких шляхів і почалося воно із придорожньої жидівської корчми недалечко від озера (якого нині і сліду не залишилося). Ну а потім пішло-поїхало...
У 1764 році в Кривому Озері було 40 хат. Поступово село значно зросло. За матеріалами першого імперського перепису (1897 р.) у поселенні жило майже чотири із половиною тисяч осіб і це було містечко.
Перша православна церква з’явилася в Кривому Озері відразу після його заснування. Але наприкінці 18 століття храм згорів. На його місці поставили капличку та кам’яний хрест. У 1824 році парафіяни накопили кошти й збудували собі новий храм – церкву Різдва Богородиці, яка стоїть і нині. Щоправда, у 1890-му храм реконструювали. Тоді ж було прибудовано дзвіницю (кошти на її будівництво виділив поміщик Широченко). Нині церква Різдва Богородиці є головним православним храмом села і користується особливою повагою у бойків – репресованих переселенців із заходу України.
Церква Різдва Богородиці (1824 р.)
Костьол Святого Людвика (1819 р.)
Бойків переселили до Кривого Озера у 1951 році. Із далеких Бескидів ціле село Скородне, в рамках радянсько-польського обміну територіями, було насильно переселене на Миколаївщину. Горяни-бойки важко сприйняли переселення до посушливої степової території, але зараз у Кривому Озері вони уже корінні мешканці. Поряд із церквою Різдва Богородиці бойки проводять свій культурний захід – «Бойківська ватра».
У 1819 році католики, яких свого часу привів сюди Любомирський збудували костьол Святого Людвіка. Зараз у цій будівлі важко впізнати римо-католицький храм. Якби не хрест – зроду не подумав би, що то костьол. Отак радянські любителі прекрасного спотворили, мабуть, красиву колись будівлю. Нині костьол знову діючий, що свідчить про присутність у Кривому Озері католицької громади.
Ще одна старовинна церква – Святої Параскеви, розташована на південно-західній околиці селища. Її звели у 1818 році на кошти парафіян, яких до парафії входило тоді 4900 осіб. Причому, не лише мешканці Кривого Озера, але й прилеглих сіл.
У центральній частині селища збереглося декілька будівель кінця 19 – початку 20 століть. Це будинок страхового товариства «Саламандра», в якому нині краєзнавчий музей; будинок єврейського торговця залізо-скоб’яними виробами та сільськогосподарським інструментом Креймгольца (нині тут бібліотека), та ще із десяток старовинних будівель.
Звичайно, повноцінним туристичним центром Криве Озеро назвати не можна – інфраструктури та візуальної атрактивності не вистачає. Але любителів старої провінційної архітектури селище зацікавити може.
Текст та фото Романа Маленкова, УН
