«Краса – узагальнений, інтуїтивний
критерій істинності».
(З якогось довідника)
Колись моя викладачка російської мови і літератури в Івано-Франківській СШ №7 Ріта Пєтровна (яку боялися всі, включно з Васею Барчуком, який намагався «втретє» закінчити восьмий клас, та Вовою Беном – майбутнім кримінальним «татом» Івано-Франківська, що був підірваний у власному авто, здається, в кінці «буремних» 90-тих) промовила цю фразу Достоєвського: «Краса врятує світ!». Тоді ця формула рятування світу видалася примітивною банальністю.
А пояснити не було кому. Ріта Пєтровна мала, казали, досвід викладання в колонії для малолітніх злочинців, - зі всіма «витікаючими наслідками», навиками та вміннями. Проте, її викладання було попри постійний для нас прес та стрес – Стильним (тобто «Красивим») в своїй надмірній дхарматичній жорсткості. А ще Конфуцій сказав, що все, мовляв, на світі – фігня, головне – Стиль.
Що таке Стильність? Це – разом з відповідністю Концепту, ще й, безперечно, Пропорційність, Гармонійність, Красота.
*******
Кращі філософи останніх століть задалися питанням, що головніше – Етика чи Естетика? Що первинне? Що важливіше?
Ми зараз більше говоримо про Етику, Естетика виглядає «буржуйською надмірністю». А дарма. В античних Греції та Римі вважали, що Гармонійність (читай Красота-Естетика) зовнішнього світу безпосередньо проектується на Гармонійність внутрішню, яка, в тому числі, утримує людину жорстко в Етичних рамках, відповідних часу, епосі. Естетика зовнішнього світу віддзеркалюється на Естетику внутрішню беззаперечно, вважали древні.
Філософи середньовіччя підтвердили формулу, яка твердить, що «чим менше Естетики навколо, тим більше проблем в Етиці»… Тобто чим менше матеріалізованої красоти зовні, тим менше і красоти всередині – в наших душах .
*******
Є така широковідома книга «Многії літа. Благії літа». Ця книга заповідей 104-річного карпатського мудреця Андрія Ворона – «як жити довго в щасті і радості», витримала вже 12 перевидань. Вона – як інструкція до щастя з коротких історій, приповідок, рецептів та цитат.
Є в ній і таке: «Все тобі можна. Але не все потрібно. Все тобі дозволяється, але не все корисне. Вибирай не те, що хочеться, а те, що потрібно. Я не покликаю тебе вибирати лише корисне. Життя буде пісним. Я, приміром, з корисного і красивого частіше вибираю – красиве».
Як міг 100-літній гуцул вивести формулу, над якою століттями б’ються кращі філософські уми нашої цивілізації? Цивілізації, що все більше забуває про вічні пропорції Божественної Архітектури, і у всьому хоче бачити лише прагматичну користь…
*******
Все більше розмов і праць на тему Етики з’являється якраз в часі занепаду Естетики. Зараз навіть в школах ввели предмет «Християнська Етика»… Чому в школах не навчають вічній «Естетиці», Божественним константам, чи, скажімо, Християнській Ісихії (Містиці), Мистецтву Молитви, Медитації? Тільки тому, що немає викладачів? Ну, Етику також викладають не завжди взірці моральної чистоти… Певно справи наші дійсно погані. Етика – виглядає ніби останньою лінією оборони перед приходом хаосу та «менеджера» Світу Цього.
…Хоча третій закон термодинаміки ніби то й твердить, що «будь яке зростання ентропії (хаосу) замкнутої системи завжди приводить до самоорганізації цієї системи через встановлення рівноваги та внутрішніх балансів…» А «внутрішні баланси», необхідні для самоорганізації і є тими Божественними Константами, які повернуть нам втрачену Естетику. Все нібито добре. Але через хаос треба буде пройти… Погано те, що дійдемо не всі :(
