Вкотре майбутнє виявляється/проявляється митцем. Воно настільки тонко енергетичне (просунуті скажуть – паралельні світи), що тільки художнє, образне мислення може вловити його ознаки.
Цього разу, 28 лютого, в АртБастіон завітав сумський художник Сергій Баловін з проектом «Натуральний обмін». Не берусь писати про художню сторону його робіт, бо не бачила, проте не сумніваюсь в їх естетичній якості, якщо «пів світу» готове мати своє художнє «Я» (портрет) за горнятко кави, чи шанхайський барабан там-там.
Привертає увагу інша сторона проекту – подача/передача твору. Світ вже готовий, вірніше ніколи й не забував, до такого простого прийому/контакту/передачі, як натуральний обмін. Сергій доводить своїм проектом, що де б він не був (Європа, далі Азія-Америка) для людини існує декілька головних речей/потреб: тепло, їжа, спілкування. І для цього потрібно мати тільки «самого Себе», котре вміє щось робити для «Іншого». Питання стоїть у пошуку потреб «Іншого» (підказка – інтернет) і місця контакту (фізична присутність): Я + Ти = Обмін.
Якщо вийти за художні рамки проекту, постає більш глобальне питання. Коли мільйони людей вміють щось робити і мають одне для одного продукт, то чи потрібно цей продукт доводити до товару, який передбачає гроші? Я не буду розводитись на рахунок економіки і фінансів, які постають з цього «простого» рівняння Товар-Гроші-Товар (Т-Г-Т), яке непомітно деформувалось/логаритмувалось у Г-Т-Г, для цього є інші спеціалісти/ілюзіоністи. Але факт залишається фактом: мистецтво «чує/відчуває/відчитує» прояви майбутнього. І не важливо в якій формі це майбутнє проявиться: малюнок (читай плакат, біл-борд), знак (герб, прапор, товарний знак), вірш (заклик), поема (петиція, закон), перформенс/п’єса (демонстрація, ритуал), танок (бунт, дрес-код) , чи мелодія (гімн).
«МАЙБУТНЄ. Все названо. Всім дано Імена, тільки Воно тремтить в чеканні від Хрестителя плаща, в який запеленає нові Імена» Е.Вітер, «Імена».
Сьогодні художник, завтра селяни, післязавтра держава може відмовитись від паперових/електронно-віртуальних значків (символів чиєї могутності?) До речі, найсуттєвішими сейсмографами соціальних змін завжди були інтуіти-митці. Якщо АртБастіон і надалі такими прогресивними темпами буде запрошувати «просунутих» митців, то «мозковий центр: міськ*/обл/Верховну** Ради» можна перенести у Бастіон (він витримає облогу). Головне правильно перевести видіння/знаки шаманів/митців у реальну/фізичну площину політиків/бізнесменів. Тут з’явилася/явилася зовсім нова функція мистецтва, вичерпавши себе предметно (кінець постмодернізму) воно перейшло на рівень обміну, нового? типу обміну.
Отже, глобальне село потребує глобального натуробміну?
***
Все сиплеться, мов з дірочки пісок,
тонкою цівкою з минулого в майбутнє:
з рослини у рослину – насінина,
з імперії в імперію – людина.
Зуживши всі обряди і закони
людина, несвідомо, вимагає іншої будови.
Але хто зможе показати людям їх оселю?
Ця праця не для логіка-сліпця,
а для творця і скульптора від Бога.
Творець формує силою любові
й не потребує виправдань
і визнання для нього – внутрішня структура,
яку обчислять логіки в рівняння,
своїм знаряддям – мірою й числом…
Таких рівнянь в обличчі міста не існує.
І я звелів /закликати/ архітекторів.
Антуан де Сент Екзюпері, «Цитадель», XVIII.
* Серед Натури Художника були помічені і місцеві політики.
** Кожному Пінчуку по «Артцентру», кожному Шкутяку по «Химері» – Україна FOREVER !
1.03.2013 Еріка Вітер
