Ось і ще одна персоніфікована передвиборча несподіванка в нашій області, на цей раз з ряду, радше, приємних, аніж навпаки, - Олесь Доній і одномандатний виборчий округ №88 (Коломия). Звісно, представники ОО і так звані «самовишиванці» на такі розкладки ладні сказати (вже сказали – дехто ), що, мовляв, мужик немєсний сам, приперся тутка, ніц сі не розуміє на господарці і проблємах конкретно даного терену (а вони типу так ся розуміються, що область тільки й цвіте і пахне, відколи уповноважила її матінка природа породити сю людську челядь на Прикарпатських долинах, рівнинах і живописних горбочках !?).
І відповідь опонентів «ми докажемо свою техпридатність – коли пройдемо до Ради» - могла б бути цілком тотожною відповіді Донія « так, як ви, …я можу теж довести ». Причім Доній вже щось довів чи принаймні сумлінно спробував довести за час свого попереднього перебування в парламенті. Та всього всім не доведеш, тим паче, коли всі – не всі, хоч би як хтів, от і доводиться «лізти на чужу територію».
Не те, щоби я у всій своїй скромній особі являюся затятим прихильним пана Донія чи прихильником його прихильників, який клепче джинсу і хлепче з чиїхось рук, чи недоброзичливцем Об’єднаної опозиції – ще, хочеться вірити, «не всі» перевелися більш-менш притомні люди там, – ні, ні, просто, як видається зі сторони, води Доній не зіпсує в Карпатських річках…)), бо вона й так попсована ким тільки можна.
Чим ще даний кандидат, так би мовити, вельми корисний для даного округу, області і країни в цілому ? Питання мови, історії, культури, соціальної політики, такі актуальні і вразливі для цього регіону, - «Київський зайда» вже на протязі двадцяти років послідовно відстоює. Членство в правлінні міжнародного фонду «Відродження», членство в президії Національної ради Конгресу української інтелігенції, членство в правлінні Міжнародного фонду соціальної адаптації, президії Громадського комітету опору «За правду», голова ради директорів міжнародного благодійного фонду «Смолоскип», шеф-редактор журналу «Молода Україна», засновник і голова Мистецького об’єднання «Остання Барикада», плюс інші творчі проекти - це все виникло не тепер, перед виборами, а функціонує і профункціонувало з середини дев’яностих і початку двохтисячних. І це не якоюсь там «Юкрмафтою» правувати, бабла від цієї діяльності багацько не пригрієш, а відтак не викинеш в ролі подачки на потреби громади, щоб потім… ну, в кого голова трохи живо теліпається на плечах, той давно в курсі.
Питання полагоджених доріг і допомоги місцевому футбольному клубові - це знову ж таки відсилає до питання про те, що не кожен здатен з тих чи інших причин займатися популістською, короткотерміновою роботою на благо краю, а простіше кажучи розводити на лоха люд. Питання віднедавна не відносності до нашої великої і єдиної опозиції – це питання до віднедавна великих вождів панів Турчинова, Яценюка та інших. І не лише питання по Донію… Питання, чи дійсно ОД не є, на кшталт інших виразників, інших партій, що позиціонують себе кристалічно чистими і незалежними, представником кримінального світу (минулого, теперішнього – не важливо) – питання настільки риторичне і сміхотворне, якщо ще для більшості жителів Івано-Франківської області ознаки приналежності до злочинної ойкумени відіграють справді негативну роль (тут варто згадати і вчасно запишатися, що ми не «Донбас», а тому пріоритети у виборі тих чи інших факторів і критеріїв суспільного благополуччя повинні містити інші елементи взаємовідносин з владою, як на рівні вже існуючих владних чи умовно опозиційних персон, так і на рівні тих, хто торує собі шлях до влади, або знов опозиції).
І нарешті питання, чи бува несправедливо обділений кандидат тепер не вирішив якось помститися ОО, ставши потенційною «тушкою» - гадаю, якщо навіть (ну раптом !) і так, то користь свідомим українцям від цього є:
1) відомстив за себе (не забувайте – помста це природне почуття, а ми народ, який в тісному зв’язку з природою спрадавна;
2) відомстив народним по-народному за народ( не забувайте: все, що природа, то не завжди Бог, але вона також любить трійцю;
3) перемога на окрузі кандидата Д за прихованої підтримки непатріотичної української сили автоматично призводить до виконання всіх передвиборчих зобов’язань і обіцянок кандидата – «нагнути» бодай якось риг-аналів – ну не піде Доній до провладних, хоч би що їм і скільки йому від них, хоч би тому, невиліковні циніки і скептики, що надто дорожить своєю репутацією сей чолов’яга, а репутація, як відомо, не менше за її носія-людину - хоче жити. А то й довше, ба навіть на вічність замахується часто.
І знову, даруйте, в серйозніше русло. Руху «Чесно», як номінально і реально першій громадській організації, що безсумнівно виконує складну багатоетапну і суспільно небезкорисну роботу на такому рівні, респект «чесний», але чесно й те, що навіть найчесніші можуть помилятися: альбо Ви, «Чесно», альбо Ви, пане Олесю. Чесно. Буває так, що правда інколи десь посередині, як писав Еклезіаст, принаймні для побудови і затвердження в ядрі країни цілісних компонентів еліти-справжньої дуже важливо знаходження компромісу і переступання через тупі бар’єри небажання порозуміння – наша історія кишить безліччю прикладів, як розбивати собі не тільки ноги, а й голови об нижню тупість «не переступного». А елітою себе позиціонувати, від якої залежить фактично все, не лишень корисно, а й приємно, правда ж.
Що реально приємно то це те, що починають зринати окремі кандидати і партії, що, як би це парадоксально не звучало, не мають грошей. Що потроху, нехай і подекуди імітаційно, започатковуються фандрайзингові тенденції, входить « в моду» практика країн вищої демократії збирати у виборців кошти, а не тицяти їм в пики під різними приводами і схемками. Саме так і повинно бути, адже - це ви наймаєте людей на роботу, щоб - вони виконували покладені на них зобов’язання - перед вами особисто(1) і державою знеособлено (2), якщо коротко і на загал.
Та поки простолюд це докумекає, не один і не одна перспективні пролетять, хто в теплі краї, хто в холодні. Та все ж надія згорає в теплі останньою.
Вибач, Читачу, що нагадало Тобі це агітку. Ти помилився. Не помились ))
