Кажуть, що в ніч з 18 на 19 січня відкривається Небо і там чути і видно все – все, що у нас на душі. Якщо ваша душа заздрісна, недобра і захланна – у Небі, наче в дзеркалі відіб’ється ваша марнота і мізерність. В цей день, кажуть, найефективнішим є загадування бажань (так ніби «бажання» йдуть по особливому прямому, без додаткових «комутацій», каналу прямо на Небо:)).
Є інші версії – про те, що Небо відкривається в ніч на Василя (з 13 на 14 січня). А маг мольфар Нечай казав, що йому «Небо відкривалося» на Різдво…
Не знаю як пояснити те, що на Водохреща вода набуває унікальних властивостей – з точки зору фізики пояснення немає, хоча цей факт науково доведений і фізиками в тому числі. Напевно в цей день дійсно відбувається щось таке, що нашим матеріалістичним розумінням пояснити неможливо.
Але як «відкривається Небо» практикуючим метафізикам – колись розповів мені один старий містик-мольфар. Він практикував Ісусову молитву.
За правило, казав він, ті що вміють «відкривати Небо» розповідають про це неохоче. З кількох причин – перше, що наша мова і весь попередній чуттєвий досвід не дозволяють навіть уявити собі, не те що зрозуміти, трансцендентність, і тому, по-друге, для чого пояснювати те, що більшість сприймати не готова?, а ще – розповідь про Небесні подорожі для містика-початківця можуть мати елемент бахвальства (гордині), - а це шкодить подальшому вмінню «відкривати Небо».
Про свої враження від містичних подорожей він розповідав таке:
В глибокій медитації чи молитві, коли розум втрачає здатність продукувати думки, коли немає бажань, весь наш видимий світ ніби згортається в воронку і всі його сутності у вигляді енергій вирують в межах цього вселенського конусу, в якому його вершина є точкою переходу на вище Небо, де немає часу і відстаней – все в тобі, все тут і зараз.
Через цей перехід тонка духовна субстанція людини (дух-душа?) може перейти на вищі Небеса, яких разом є сім. Кожне наступне Небо так само згортається в конуси, вершини яких є переходами наступне вище Небо.
Найнебезпечнішим є саме перший перехід – з матеріального світу на перше Небо, казав мольфар. Небезпека є в тому, що цей перехід охороняють демони та «неприкаяні душі» (жертви насильницької смерті, душі самогубців, душі, які не можуть змиритися із своєю тілесною смертю, бо вважають, що не завершили свої земні справи), які можуть зайняти в тілі місце вашої душі, що відправилася в подорож на перше Небо…
Якщо ви не є праведником, то в першій астральній подорожі важливою є присутність «вчителя». Він може не допустити демонів у ваше тіло і допоможе вашій душі повернутися, казав мольфар. Вчителем може бути і ваш ангел-хоронитель, якщо ви навчилися з ним спілкуватися…
Небо може відкритися для вас як в результаті важкої праці самовдосконалення і молитв, так і зовсім несподівано – як дар Божий, - казав мольфар…
А згадав я собі про цю розмову з магом, коли нещодавно перечитував «Імперію ангелів» Бернарда Вербера. Епізод де він описує, що відчуває душа померлого: «Фантастичне світло притягує мене… Я направляюся ніби до чогось подібного до зливного отвору вакуумного унітазу, навколо цього отвору все обертається по спіралі до якоїсь «чорної діри», яка засмоктує все: сонячні системи, зірки… Вона втягує і мене… Сім Небес. Я знаходжуся на першому Небі... Це конічний простір синього кольору. Потрапляють туди через зіркову піну…»
До речі, за Вербером, наступні Небеса після синього мають чевоний, чорний та білий колір – саме в тому ж порядку як кольори палат (груп ступенів посвяти) в деяких езотеричних традиціях…
