Одним із творцем квантової механіки і лауреатом Нобелівської премії з фізики, австрійцем Ервіном Шредінгером, свого часу був запропонований мисленнєвий експеримент з метою продемонструвати всю неповному квантової механіки при переході від субатомних систем до макроскопічних. Цебто – від світу мікроскопічного (або ж умовно тонкого) до завершеного у тому вигляді, в якому ми здатні спостерігати себе, інших і все довколишнє. Умовно грубого.
Суть і метод досліду полягали в наступному. Кіт (неважливо, якої породи:)) запертий в сталевій камері. Крім кота в камері, знаходиться певна смертоносна і дуже крихітна доза радіоактивної речовини, захищеної спеціальними складними механізмами від прямого контакту з котом. Знаходиться вона в так званому лічильнику Гейгера.
Протягом години може розпастися лише один-єдиний атом грізної речовини, втім з такою ж імовірністю може і не розпастися. Якщо трапляється розпад, то в камері завдяки лічильнику Гейгера спрацьовує реле, яке спускає молот, який розбиває колбу з отрутою. Якщо ж нема розпаду, є кіт-живий. Ось і все з точки зору механіки. Та не все так просто з точки зору квантової механіки. Вона ж твердить, якщо над ядрами атомів будь-якої матерії нема спостереження (когось), то відбувається дивне змішування двох станів: ядра, що розпалося, і ядра, що не розпалося, – світу видимого і невидимого, кажучи дещо простою мовою. Виникає так звана ситуація суперпозиції. З цього випливає, що умовний кіт пана Шредінгера водночас є живим і мертвим, мертвим та живим; радіація виникає і не виникає; погибель приходить і не приходить.
Коли ж відкрити камеру, в яку помістили бідолашного/щасливчика кота, то експериментатор виявить тільки якийсь один фізичний стан кота, ніяк не два, і не на півживого чи напівмертвого (хіба що від переляку:)). Отже, як припускає квантова наука, змішані стани і дуальні, двоїсті стани, річ не така вже й дивовижна, не така вже й проста. І хоча квантова фізика і механіка здобутки 20 століття, наразі вони ще не просунулися до рівнів всебічної практики. Але все колись прийшло до нас зі світу ідей. Час покаже.
Запитальний лейтмотив цього експерименту простий: коли система перестає існувати як змішання двох станів і вибирає якесь одне конкретне. Справжня ціль досліду показати, що в науки поки що немає набору потрібних правил, які допомагають явно пояснити, за яких умов виникає колапс хвильвої функції, внаслідок якого кіт вмирає або залишається живим, але перестає бути змішанням того і іншого.
Оскільки наука ще не досягла в цій царині ясного розуміння, відтак з чистим сумлінням можна собі дозволити, даруйте, дещо опошлити дану модель фізичних станів і спроектувати в інше русло «атомів» і «субатомів». Наприклад – довгождані наші вибори. Ну чим не механіка квантової дії ?! Поясню. Допустимо, ви піддослідний, кіт Шредінгера, і воднораз науковець-дослідник, сам Шредінгер (не спіши, котрийсь Читачу, помишляти про «шизу» - зізнайся ж: ти себе реально і уявно виявляв ще й не таким, і в не таких станах знаходив і знайдеш, не сумнівайся…).
Але не забігатиму наперед. Все поетапно. Забудь, що ти лауреат Нобелівської премії, і, задля блага суспільного «психо», забудь і про кота, котрийсь Читачу. В День-28 тебе помістять… ти сам себе помістиш у закриту вузьку коробку, імення їй «виборча кабінка», «кімната свободи», «храм істини», хоч «космічний зонд» за якийсь там фонд, як то «дуже-дуже добрих діл кандидата у народні депутати». Не суть. Ти перебуватимеш там сам-самісінький, немов (знову він !) кіт Шредінгера, а спостерігачів, принаймні поки що, принаймні згідно з законом сякої-такої фізичної дії, як і в тому експерименті, також не буде.
Чи значить це, що коли ти поставиш свій хрестик чи свою галочку навпроти опозиції, ти поставиш їх і навпроти влади ? На мою думку – ствердно ТАК ! І голос за комуністів(сподіваюсь, ти цього не зробиш) є нічим іншим як голосом за націоналістів(сподіваюсь, ти це зробиш). І навпаки. Проголосуєш за Сича, знай же, любий друже, ти проголосував за Шевченка, і не так важливо, насправді, за котрого Сича… - І ти за Анушкевичуса проголосував (новини знаємо) ! Так Левицькому – аналогічне, чи навіть ідентичне – так Гдичинському ! Тягниться рука до… ну і так далі можна продовжувати.
Взагалі, поки ти не вийшов зі своєї «камери», ти голосуєш за ВСЕ І ВСІХ ВІДРАЗУ. Ти водночас – раб і пан. Ти вирішуєш дуже багато і нічого. І тільки на очах у іншого вкидання бюлетеня у скриньку вирізняє твій вибір у МАКРО-СВІТІ, перетворює на куди простіший артефакт видимої реальності . Ось такі у нас фізичні закони і така суперпозиція. Особливо для тих, хто не виходить чи ревно заповзявся в майбутньому не виходити зі стану «ВСЕ», і відганяючи дурні думки про якийсь там поцейбічний колапс… функції.
Утім, як на мене, існують у цій реальності дійові особи, що, де на жаль, де на щастя, не піддаються при спостеріганні одному котромусь зі станів, як то живий чи мертвий, добрий чи поганий. І якщо раптом після підрахунків голосів його не виявляють, він все рівно продовжує існувати, справедливо забуваючи про реальність одного стану. У фізиці цей стан називають багатосвітовою інтерпретацією. Іншими словами, коли відкривається коробка з котом, один Світ чи Всесвіт не зникає на користь другого, а декогерує, розщеплюється на два існування: з котом мертвим і котом живим, існуючи паралельно. І хтозна, хто ще більше впливає на людину - «живий-тут» чи «живий-там» ?
Мабуть, це здатне вселити надію не лише гітлерам і сталінам. Саме тому надія не вмирає навіть останньою. Хоч мертвого тут вкрай сутужно переконати в живучості деінде, ніж тільки отут. Тут ніяка наука про квантові стани не допоможе, її елементарно задавить наука про мантові і діамантові стани.
Волею-неволею, трапляється раз на скількись там…(ну, гіпотетично), кіт, він же об’єкт впливу, здатен бути безпосереднім учасником і творцем нових станів, на відміну від опосередкованого котом проффесора, суб’єктом впливу, що перегороджений непролазною стінкою між собою і ним. Може, все-таки, нюх і хижацький інстинкт ? Який же кіт не мріє, таємно чи явно, про каюк дошкульного шакала ?.. І в нього ж не одне життя, як відомо:)
