Каньйон Сумідеро (ісп. Cañón del Sumidero) — каньйон, розташований приблизно за 40 км від міста Тустла-Ґутьєрес, столиці мексиканського штату Чіапас. Його верхній рівень знаходиться на висоті 900 метрів вище за рівень моря, по каньйону тече річка Ґріхалава, яка тече через штати Чіапас і Табаско та впадає у Мексиканську затоку. З південного краю, каньйон починається біля міста Чіапа-де-Корсо і вливається в резервуар гідроелектростанції Мануель Морено Торрес (Manuel Moreno Torres), відомий як Чікоасен (Chicoasén).
Тридцятикілометрова ущелина, по дну якої протікає річка Ґріхалава, (звана іноді Ріо Гранде), – одне з природних чудес Мексики. Каньйон де Сумідеро (давня назва – Тепетчія) – одна з найкрасивіших пам’яток штату Чіапас і один з найбагатших каньйонів у всьому світі. Він утворений високими гірськими кручами, де найвища точка обриву досягає тисячі метрів, а його довжина становить приблизно тридцять кілометрів. Поступово, поворот за поворотом, каньйон відкриває погляду все більш потужні скелі, верхні частини яких освітлені сонцем.
Каньйон знаходиться неподалік від міста Тустла-Ґутьєрес і Чіапа де Корсо. У 1972 році урядом Чіапаса в районі каньйону був заснований Національний парк. Починаючи з 1980 року, парк Каньйон де Сумідеро придбав федеральний статус. Головною перлиною місцевого нагір’я Чіапас було оголошено місце проживання великої популяції американських крокодилів. Але крім цього тут можна зустріти велику кількість інших тварин і рослинних видів, властивих тропічному вологому типом клімату.
Каньйон знаменитий не тільки своєю природною красою, але й давніми легендами – за переказами, індіанці Чіапа, відомі своїм войовничим духом, після нерівної боротьби з конкістадорами Дієго де Мазар’єгоса кинулися в ущелину з найвищої точки обриву разом з жінками і дітьми, щоб уникнути ганебної поразки і полону.
У наш час сліди трагічної історії, пов’язані з Каньоном де Сумідеро, практично канули в лету, і тепер він лише вражає нас своїми масштабами і суворою красою.
